Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом закритого акціонерного товариства "ПроКредитБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою закритого акціонерного товариства "ПроКредитБанк" на рішення апеляційного суду м. Києва від 10 липня 2008 року,

У березні 2003 року закрите акціонерне товариство "ПроКредитБанк" (далі - ЗАТ "ПроКредитБанк") звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 25 грудня 2001 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 29 107 грн. 10 коп. зі сплатою 19% річних строком на 1 рік. Оскільки строк повернення кредиту закінчився, а відповідачка погасила його неповністю й від добровільного погашення ухиляється, ЗАТ "ПроКредитБанк" просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом у розмірі 7 981 грн. 41 коп., відсотки в розмірі 267 грн. 33 коп. та штраф у розмірі 10 тис. грн.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2005 року позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЗАТ "ПроКредитБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 7 981 грн. 41 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 267 грн. 33 коп., штраф у розмірі 10 тис. грн. та державне мито в розмірі 192 грн. 48 коп., а всього 19 441 грн. 22 коп. У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 10 липня 2008 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ "ПроКредитБанк" 19 441 грн. 22 коп. скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 відмовлено. У решті - рішення суду першої інстанції залишено без змін.

В обґрунтування касаційної скарги ЗАТ "ПроКредитБанк" посилається на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права й ставить питання про скасування рішення апеляційного суду і залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення районного суду в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що є рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 як поручителя ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, тобто спір щодо заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 перед банком уже вирішений у судовому порядку та в суду першої інстанції не було підстав для стягнення заборгованості за тим самим кредитним договором.

Однак з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Пунктами 1.2, 2.1 договору поруки від 25 грудня 2001 року № 982/12.01, укладеного між ЗАТ "ПроКредитБанк" та ОСОБА_2, визначено, що поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору в повному обсязі цих зобов'язань.

Відповідно до ст. 161 ЦК України 1963 року зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться (аналогічні норми містить ст. 526 ЦК України 2003 року).

Згідно з чч. 1, 2, 3, 4 ст. 175 ЦК України 1963 року при солідарному обов'язку боржників кредитор вправі вимагати виконання як від усіх боржників разом, так і від кожного з них окремо, причому як повністю, так і в частині боргу. Кредитор, який не одержав повного задоволення від одного з солідарних боржників, має право вимагати недоодержане з решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, поки зобов'язання не погашено повністю. Виконання солідарного зобов'язання повністю одним з боржників звільняє решту боржників від виконання кредиторові (аналогічні норми містить ст. 543 ЦК України 2003 року).

Як убачається з матеріалів справи, у зв'язку з неналежним виконанням кредитного договору ЗАТ "ПроКредитБанк" одночасно звернулось з двома окремими позовами: до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, що випливає з договору поруки.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 2 липня 2003 року з ОСОБА_2 стягнуто на користь ЗАТ "Мікрофінансовий банк" (нині ЗАТ "ПроКредитБанк") заборгованість за кредитом та відсотками в розмірі 13 180 грн. 51 коп. і штраф у розмірі 21 895 грн. (а.с. 164).

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2005 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ЗАТ "ПроКредитБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 7 981 грн. 41 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 267 грн. 33 коп. та штраф у розмірі 10 тис. грн.

Тобто ЗАТ "ПроКредитБанк" скористався наданим йому законом правом вимагати виконання обов'язку повернення кредиту від обох боржників окремо й наявність рішення суду про стягнення з поручителя заборгованості за кредитом не позбавляє банк можливості вимагати виконання зобов'язання за кредитним договором від ОСОБА_1

Крім того, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 2 липня 2003 року з ОСОБА_2 стягнуто заборгованість на підставі договору поруки, а не кредитного договору; цим рішенням не вирішувалось питання стягнення заборгованості з ОСОБА_1 і вона не була стороною у справі.

Суд апеляційної інстанції цих обставин справи та законодавства, яке регулює спірні правовідносини, не врахував.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з позичальника заявлених ЗАТ "ПроКредитБанк" сум.

За таких обставин рішення апеляційного суду м. Києва від 10 липня 2008 року в частині часткового скасування рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2005 року та відмови в задоволенні позову ЗАТ "ПроКредитБанк" про стягнення з ОСОБА_1 заявлених сум підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в цій частині в силі.

У решті - рішення апеляційного суду м. Києва від 10 липня 2008 року відповідає матеріалам справи та вимогам закону, а тому підлягає залишенню без змін.

Згідно зі ст. 339 ЦПК України суд касаційної інстанції, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно з законом, скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "ПроКредитБанк" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 10 липня 2008 року в частині часткового скасування рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2005 року та відмови в задоволенні позову закритого акціонерного товариства "ПроКредитБанк" про стягнення з ОСОБА_1 заявлених сум скасувати та залишити зазначене рішення суду першої інстанції в цій частині в силі.

У решті - рішення апеляційного суду м. Києва від 10 липня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.