Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Прокопчука Ю.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Мазурка В.А.,

Костенка А.В., Перепічая В.С.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину спільного майна подружжя, поділ майна, встановлення порядку користування земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_2 доОСОБА_1 про визнання права власності на частину спільного майна подружжя, поділ майна, визнання особи такою, що втратила право користування жилим будинком, визнання частково недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, визнання прав і обов'язків покупця автомобіля, стягнення половини вартості автомобіля, встановлення порядку користування земельною ділянкою; за позовом ОСОБА_3 доОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу будинку, визнання права власності на частину будинку, поділ будинку та встановлення порядку користування земельною ділянкою за касаційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 6 березня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 27 травня 2008 року,

У червні 1999 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя: жилого будинку в м. Охтирка Сумської області, речей домашнього вжитку, про встановлення порядку користування земельною ділянкою, посилаючись на те, що з відповідачкою він перебував у шлюбі з 29 липня 1994 року до 6 травня 1997 року, під час якого вони за спільні кошти придбали будинок АДРЕСА_1, який зареєстрували на ОСОБА_2

Позивач просив визнати за ним право власності на половину вказаного будинку, провівши його поділ у натурі, визнати право власності на половину земельної ділянки, на якій розташований спірний будинок, та виділити йому майна домашнього вжитку на суму 7 020 гри.

У липні 1999 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1. про визнання права власності на частину спільного майна подружжя, поділ майна, визнання позивача таким, що втратив право користування жилим будинком, визнання частково недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, визнання прав і обов'язків покупця автомобіля, стягнення половини вартості автомобіля, встановлення порядку користування земельною ділянкою, посилаючись на те, що речі домашнього вжитку ОСОБА_1 забрав самовільно, а в спірному будинку залишились лише її особисті речі та речі її сина - ОСОБА_3Будинок вона купила на гроші, отримані від продажу квартири, яка належала їй та сину на праві власності, тому спірний будинок є її особистою приватною власністю. За свої особисті коші ОСОБА_1 купив автомобіль ВАЗ-2107, грошей у будинок не вкладав. Просила в задоволенні позову ОСОБА_1. відмовити, зустрічний позов задовольнити та стягнути на її користь у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1 640 грн.

13 жовтня 2000 року ОСОБА_2 доповнила позовні вимоги (а с. З т. 2) і просила визнати за нею право власності на половину автомобіля ВАЗ-2107, мисливської рушниці та човна.

13 жовтня 2000 року ОСОБА_3. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1. і ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на 3/8 частини спірного будинку АДРЕСА_1, та виділення її в натурі, поділ земельної ділянки, посилаючись на те, що спірний будинок придбаний на гроші, отримані від продажу належної йому та ОСОБА_2 квартири, і за гроші його сестри - ОСОБА_5., яка також продала належну їй квартиру, а гроші віддала для купівлі будинку АДРЕСА_1. Він з матір'ю та сестрою робили ремонт і добудову в будинку, унаслідок чого змінилась його вартість.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Уточнивши свої позовні вимоги, ОСОБА_3. просив визнати частково недійсним договір купівлі-продажу спірного будинку, визнати за ним право власності на половину спірного будинку, поділити його в натурі, встановити порядок користування земельною ділянкою, іншу половину будинку поділити між ОСОБА_2 таОСОБА_1

ОСОБА_2 доповнила та уточнила позовні вимоги (а.с. 227-229 т. 3), просила визнати спірний будинокАДРЕСА_1 спільним сумісним майном ОСОБА_2 та ОСОБА_3внаслідок об'єднання їхніх грошових коштів на придбання будинку, а ОСОБА_1. та ОСОБА_2 - внаслідок існування шлюбних відносин; визнати право власності в спірному житловому будинку: за ОСОБА_2 на 23/100, заОСОБА_1 на 23/100, за ОСОБА_3. на 54/100 частин у спірному будинку; у порядку реального поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на половину спірного будинку з господарськими спорудами, стягнувши на користь ОСОБА_1. з ОСОБА_2 грошову компенсацію в сумі 20 417 грн. 45 коп.; визнати договір купівлі-продажу автомобіля ВАЗ-2107 від 6 травня 1997 року, зареєстрованого МРЕВ м. Конотоп, недійсним у частині зазначення покупцем тільки ОСОБА_1. та в частині вартості автомобіля в розмірі 5 тис. грн.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 6 березня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 27 травня 2008 року, позовні вимоги ОСОБА_1. до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину будинку, встановлення порядку користування земельною ділянкою задоволено частково.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1. про визнання права власності на частину спільного майна подружжя, поділ майна, визнання таким, що втратив право користування жилим будинком, визнання частково недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, визнання прав і обов'язків покупця автомобіля, стягнення половини вартості автомобіля, встановлення порядку користування земельною ділянкою задоволено частково.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3до ОСОБА_1., ОСОБА_2 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу будинку, визнання права власності на частину будинку, поділ будинку та встановлення порядку користування земельною ділянкою відмовлено.

Визнано жилий будинокАДРЕСА_1 та легковий автомобіль ВАЗ-21074, 1996 р. випуску, номерний знак НОМЕР_1, спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1, частки яких в цьому майні складають по половині кожному, визнано на ці частки за ними право власності.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою по вул. АДРЕСА_1відмовлено.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1. про визнання жилого будинку АДРЕСА_1 спільним сумісним майном ОСОБА_2 та ОСОБА_3; про визначення часток у спірному жилому будинку; про стягнення на користь ОСОБА_1. з ОСОБА_2 грошової компенсації в розмірі 1/4 частки від вартості будинку; про стягнення половини вартості автомобіля ВАЗ-21074, 1996 року випуску, номерний знак НОМЕР_1; про встановлення порядку користування земельною ділянкою відмовлено.

У касаційних скаргах ОСОБА_2, ОСОБА_3. ставлять питання про скасування судових рішень, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, направлення справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_3підлягає відхиленню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що будинок АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України (1618-15) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або вирішені ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України (1618-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом досліджено обставини справи повно, зібраним доказам дана належна оцінка.

Оскаржуване судове рішення в частині, що не стосується поділу автомобіля ВАЗ-21074, 1996 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в скарзі доводи є необґрунтованими й правильність висновку суду не спростовують.

Проте рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання права власності заОСОБА_1 та ОСОБА_2 на автомобіль ВАЗ - 21074, 1996 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, придбаний 16 травня 1997 року на ім'я ОСОБА_1., ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Як убачається з матеріалів справи 16 травня 1997 рокуОСОБА_1 було придбано автомобіль ВАЗ - 21074, 1996 року випуску номерний знак НОМЕР_1 ( а.с. 240 т. 1). Відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу від 6 листопада 1997 року ОСОБА_1 продав зазначений автомобіль ОСОБА_4 (а.с. 43 т. 2).

Ураховуючи наведене, ухвалені у справі судові рішення в частині задоволення позовних вимог щодо визнання права власності на спірний автомобіль підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 338, 344, 346 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 6 березня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 27 травня 2008 року в частині задоволення позовних вимог щодо визнання права власності на автомобіль ВАЗ - 21074, 1996 року випуску номерний знак НОМЕР_1, скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У решті - рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 6 березня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 27 травня 2008 року залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.