Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Прокопчука Ю.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Мазурка В.А.,

Костенка А.В., Перепічая В.С.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 січня 2008 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2008 року,

У жовтні 2007 року ОСОБА_1звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - ВАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг") про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 10 червня 2006 року під час виконання трудових обов'язків із ним трапився нещасний випадок. Висновком МСЕК від 17 жовтня 2006 року позивачу встановлено 65% втрати професійної працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом та 2 групу інвалідності. Указуючи на те, що внаслідок отриманої травми йому завдано значної моральної шкоди, просив позов задовольнити, стягнути на його користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 115 тис. грн.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 січня 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь ОСОБА_1. у рахунок відшкодування моральної шкоди 103 тис. грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2008 року рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 січня 2008 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1ставить питання про скасування судових рішень, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення апеляційного суду не відповідає цим вимогам.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд посилався на те, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки каліцтво отримане позивачем під час виконання ним трудових обов'язків і пов'язане з виробництвом, а тому позовні вимоги ОСОБА_1. про відшкодування моральної шкоди на підставі ст.ст. 1167, 1187 ЦК України задоволенню не підлягають.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України (322-08) забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України (322-08) передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) роз'яснено, що відповідно до статті - 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1з 15 липня 2001 року працював токарем у ремонтно-механічному цеху № 1 Криворізького державного гірничо-збагачувального комбінату, правонаступником якого є ВАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг". 10 червня 2006 року з позивачем стався нещасний випадок на виробництві, про що складено за формою Н-1 акт № 47 від 13 червня 2006 року. Висновком МСЕК від 17 жовтня 2006 року йому встановлено 65% втрати професійної працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом та 2 групу інвалідності.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що моральна шкода завдана Напханенку Л.П. внаслідок нещасного випадку, який трапився на виробництві під час виконання ним трудових обов'язків.

Ураховуючи викладене, висновки апеляційного суду про наявність підстав для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суперечать матеріалам справи.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, рішення апеляційної інстанції не може залишатися в силі й підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345, 348 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 частково задовольнити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2008 року скасувати, передати справу до апеляційного суду для розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.