Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Косенка В.Й., Барсукової В.М.,

Берднік I.С., Гуменюка В.I.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про вселення та визнання майна спільним майном подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1про розірвання договору найму, позбавлення права користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації, за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 4 грудня 2006 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від 7 лютого 2007 року (rs798799) ,

в с т а н о в и л а:

У липні 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про вселення та визнання майна спільним майном подружжя.

У серпні 2006 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору найму, позбавлення права користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації.

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 4 грудня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Постановлено зобов'язатиОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у вселенні та в користуванні АДРЕСА_1. У іншій частині позову відмовлено. Стягнуто зіОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 650 грн. за надання юридичної допомоги та 30 грн. судових витрат. У задоволенні позовуОСОБА_2 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 7 лютого 2007 року (rs798799) рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 4 грудня 2006 року в частині зобов'язанняОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у вселенні та в користуванні АДРЕСА_1, стягнення зіОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 650 грн. за надання юридичної допомоги та 30 грн. судових витрат та відмови в задоволенні позовуОСОБА_2 скасовано. Постановлено позов ОСОБА_1 залишити без задоволення. ПозовОСОБА_2 задоволено та постановлено договір найму АДРЕСА_1, укладений 12 червня 1987 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, розірвати. Зобов'язати паспортний стіл Ладижинського МВМ УМВС України у Вінницькій області знати з реєстрації ОСОБА_1 у АДРЕСА_1. Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 837 грн. 50 коп. У іншій частині рішення залишено без зміни.

Не погодившись із вищезазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 подала до Верховного Суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи в частині рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову в позові ОСОБА_1 та про задоволення позовуОСОБА_2, апеляційний суд виходив із вимог п. 2 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України (2947-14) , ст. 150 та ч. 3 ст. 168 ЖК України (5464-10) .

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін у даних правовідносинах, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права.

Згідно, ст. 814 ЦК України (435-15) у разі зміни власника житла, переданого у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Відповідно до вимог ст. 156 ЖК УРСР   (5464-10) припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Iз матеріалів справи вбачається, що сторони у справі з 1980 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано 21 лютого 2006 року (а.с. 7). У період шлюбу сторони проживали в АДРЕСА_1 що належав матеріОСОБА_2 - ОСОБА_3., який остання йому подарувала на підставі договору дарування від 10 серпня 2005 року. Згідно з витягом із домової книги (а.с. 22-24) ОСОБА_1 посилилася та була прописана за вищезазначеною адресою як член сім'ї власника будинку.

Тому, апеляційний суд помилково застосував ч. 3 ст. 168 ЖК УРСР (5464-10) , оскільки договір найму жилого приміщення за правилами ст. ст. 821, 822 ЦК України (435-15) із ОСОБА_1 не укладався.

Оскільки обставини справи встановлені судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, то рішення апеляційного суду не може залишатися в силі.

Разом із тим судом першої інстанції повно й всебічно встановлені обставини справи, а рішення суду є законним та обгрунтованим.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України (1618-15) , встановивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції.

При викладених обставинах рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без зміни.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 339, 345 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 7 лютого 2007 року (rs798799) скасувати.

Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 4 грудня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.