6-19269кс04 Про визнання договору дарування та купівлі-продажу квартири недійсними - Текст документа

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Прокурора Київського району м. Одеси в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, відділення паспортно-реєстраційної та міграційної роботи Київського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області про визнання договору дарування та купівлі-продажу квартири недійсними, виселення, вселення, зобов'язання провести реєстрацію за місцем проживання,

У січні 2003 року прокурор Київського району м. Одеси звернувся із зазначеним позовом, посилаючись на те, що при оформленні 10 жовтня 2001 року договору дарування між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу було надане підроблене рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 травня 2001 року, яким було визнано право власності на квартируАДРЕСА_1 за дарувальником ОСОБА_5 19 листопада 2001 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_4 продав спірну квартиру ОСОБА_3 15 березня 2002 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_3 продав спірну квартиру ОСОБА_2 21 січня 2003 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_2 продав квартиру ОСОБА_6. На час укладення угод у спірній квартирі був зареєстрований ОСОБА_1, який з 18 жовтня 2001 року по 22 листопада 2002 року знаходився на лікуванні в Одеській психіатричній лікарні, квартиру він не приватизував. Прокурор просив визнати недійсними договір дарування квартири АДРЕСА_1, посвідчений нотаріусом 10 жовтня 2001 року, а також договори купівлі-продажу вказаної квартири, посвідчених нотаріусом 19 листопада 2001 року, 15 березня 2002 року, 21 січня 2003 року, зобов'язавши сторони повернути все одержане за угодою, виселити ОСОБА_6 із вказаної квартири і вселити ОСОБА_1 у квартиру, а також зобов'язати відділення паспортно-реєстраційної роботи Київського РВ ВГУ УМВС України в Одеській області зареєструвати ОСОБА_1 у зазначеному жилому приміщенні.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27 квітня 2004 року, позов задоволено. Визнано недійсними: договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 10 жовтня 2001 року, договір купівлі-продажу вказаної квартири від 19 листопада 2001 року, від 15 березня 2002 року, від 21 січня 2003 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 7 586 грн. Виселено ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. Вселено ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1. Зобов'язано відділення ПРР Київського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області зареєструвати ОСОБА_1 таким, що проживає за адресою: АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалені рішення суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги Прокурора Київського районного суду м. Одеси в інтересах ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 10 жовтня 2001 року посвідчений на підставі підробленого документу (рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 травня 2001 року про визнання права власності на спірну квартиру за ОСОБА_5). Відповідно до статті 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06) (1963 року) угода, яка не відповідає вимогам закону є недійсною. Тому вказаний договір має бути визнано недійсним. Оскільки даний договір є недійсним, то і всі послідуючі договори, укладені по відчуженню квартири АДРЕСА_1 також мають бути визнані недійсними.

Судом встановлено, що договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 10 жовтня 2001 року був посвідчений на підставі підробленого документу

( рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 травня 2001 року про визнання права власності на спірну квартиру за ОСОБА_5)

( рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 травня 2001 року про визнання права власності на спірну квартиру за ОСОБА_5). Крім того, на час укладення даної угоди у спірній квартирі був зареєстрований проживаючим (прописаним)

ОСОБА_1, який в цей період знаходився на лікуванні в Одеській психічній лікарні.

З матеріалів справи убачається, що спірна квартира у 2001 році не була приватизована і знаходилась на балансі Державного житлового фонду.

Відповідно до статті 5 ЖК УРСР ( 5464-10 ) (5464-10) (1983 року) Державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів.

Крім того, судом першої інстанції до участі у справі в якості третьої особи було притягнуто Київську районну державну адміністрацію м. Одеси, але дана особа не була присутня ні в одному судовому засіданні при розгляді справи і не давала пояснень по суті справи, хоча дані пояснення мають суттєве значення.

Враховуючи викладене судом першої інстанції не з'ясував характер спірних правовідносин та всіх учасників цих правовідносин.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив його без змін.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції не можуть залишатися у силі і підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 27 квітня 2004 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.