Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Чернівецької міської ради, виконавчого комітету Першотравневої районної ради м. Чернівці, третя особа - департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом знесення самовільного будівництва за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 26 березня 2008 року,

У жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що на підставі договору дарування квартири від 27 жовтня 2003року, вона є власником квартири АДРЕСА_1, яка складається з однієї житлової кімнати. Окрім того, в її користуванні знаходиться сарай літ. "Б" та підвал І площею 11,5 кв. м. Вхід до її квартири здійснюється через коридор площею 3,3 кв.м. Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та неповнолітній ОСОБА_5 є співвласниками квартири АДРЕСА_2, яка складається із двох житлових кімнат, в цьому ж будинку. Вхід до квартири здійснюється як через коридор площею 3,3 кв. м, так і з добудови до квартири. Рішенням виконкому Першотравневої районної ради м. Чернівці від 22 листопада 1999 року №141/14 відповідачці ОСОБА_2 дозволено замовити робочий проект згідно технічного заключення про можливість перепланування квартири з добудовою. При підготовці матеріалів на розгляд виконкому між відповідачами та колишньою власницею квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_6 була досягнута письмова домовленість про порядок користування приміщеннями та земельною ділянкою в зв'язку з майбутньою добудовою. При цьому ОСОБА_6 дала згоду на добудову та погодилась відступити 1/3 частину свого городу, а ОСОБА_2 погодилась передати ОСОБА_6 в одноосібне користування підвал, сарай, коридор і замурувати зі свого боку двері до коридору спільного користування площею 3,3 кв.м. до початку 2000 року. Також вказує на те, що за будинком АДРЕСА_3 рішенням Чернівецької міської ради від 04 грудня 1953 року закріплена земельна ділянка, яка знаходиться у спільному з відповідачами користуванні. Відповідачі, отримавши належним чином робочий проект та дозвіл Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю (далі - ДАБК) на перепланування їх квартири з добудовою, здійснили будівельні роботи із значним відхиленням від розробленої та погодженої технічної документації, самочинно побудували сарай на спільній земельній ділянці та прибудували до квартири АДРЕСА_2 веранду. За здійснення самочинного будівництва Інспекцією ДАБК Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин виконкому Чернівецької міської ради ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності та вручено припис з вимогою у термін до 21 квітня 2005 року привести будівництво у відповідність до розробленої та погодженої проектної документації. Однак, на вимоги зазначеної вище Інспекції відповідачі не реагують. Внаслідок виконання будівельних робіт по переплануванню квартири АДРЕСА_2 з добудовою із значним відхиленням від проекту та здійснення самочинного будівництва відповідачі створили позивачці перешкоди в користуванні вбиральнею із-за неможливості заїзду на територію земельної ділянки машини-асенізатора для очистки вбиральні через самовільно добудовану веранду. Також самовільно побудованим сараєм зменшили розмір спільної земельної ділянки, що закріплена за їх будинком. Позивачка просила зобов'язати відповідачів за їх власний рахунок знести самовільно побудований сарай у дворі будинку АДРЕСА_3, самовільно добудовані приміщення до квартири АДРЕСА_2 цього будинку і привести добудову до їх квартири АДРЕСА_2 у відповідність до затвердженого проекту, закласти дверний отвір, який веде з квартири АДРЕСА_2 в коридор площею 3,3 кв.м. згідно письмового зобов'язання, а також стягнути з відповідачів на її користь судові витрати.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 січня 2008 року позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за власний рахунок, протягом трьох місяців з дня вступу рішення в законну силу знести самовільно прибудовану веранду до квартири АДРЕСА_2 та самовільно побудований сарай літ. "В" на території земельної ділянки, закріпленої за будинком АДРЕСА_28 по вул. Миколаївській в м. Чернівці. Зобов'язано ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 протягом трьох місяців з дня вступу рішення в законну силу замурувати дверний отвір, який з'єднує квартиру АДРЕСА_2 з коридором площею 3,3 кв. м. в будинку по вул. Миколаївській в м. Чернівці. У разі невиконання відповідачами рішення суду у встановлений тримісячний строк, надано право позивачці ОСОБА_1 за рахунок відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 знести самовільно прибудовану веранду до квартири АДРЕСА_2 та самовільно побудований сарай на території земельної ділянки, закріпленої за будинком АДРЕСА_3 і замурувати дверний отвір, який з'єднує квартиру АДРЕСА_2 з коридором площею 3,3 кв. м. в будинку АДРЕСА_3. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 26 березня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Апеляційним судом встановлено, що сарай "В" було збудовано відповідачкою до придбання ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 за договором дарування від 27 жовтня 2003 року, відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування з позовом про проведення перебудови відповідачкою до суду не звертався, доказів наявності перешкод позивачці в обслуговуванні вбиральні, користуванні земельною ділянкою позивачка суду не надала.

Згідно зі ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 26 березня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.