У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Гнатенка А.В.
суддів:
Балюка М.I., Берднік I.С., Барсукової В.М., Гуменюка В.I., -
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом товариства
з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) "Агрофірма "Колос" до
ОСОБА_1, Ленінської сільської ради Маловисківського району
Кіровоградської області про визнання договору оренди дійсним та
відшкодування збитків і стягнення моральної шкоди, за зустрічним
позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Агрофірми"Колос", Ленінської сільської
ради Маловисківського району Кіровоградської області про визнання
договору оренди земельної частки (паю) і запису про державну
реєстрацію договору недійсними, відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а:
У грудні 2002 року ТОВ "Агрофірма"Колос" звернулось з
зазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 усупереч умовам
укладеного договору оренди земельної частки (паю) у ніч з 07 по 08
червня 2002 року самовільно викосив на орендованій ділянці посіяну
товариством пшеницю і не відшкодував витрат на обробіток землі у
сумі 8 049 грн. Обгрунтовуючи свої вимоги доводами про фактичне
визнання відповідачем договору оренди і отримання орендної плати,
товариство просило визнати дійсним договір оренди, зареєстрований
у Ленінській сільській раді 04 травня 2000 року за № 560 та
стягнути з ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 5 100
грн.
ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом, посилаючись на те,
що не укладав з ТОВ "Агрофірма "Колос" договору оренди земельної
частки (паю). Просив визнати договір та запис про реєстрацію
недійсними, стягнути з ТОВ "Агрофірма"Колос" 20 000 грн. у рахунок
відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Маловисківського районного суду від 01 березня 2004
року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської
області від 26 травня 2004 року, позов та зустрічний позов
задоволено частково. Договір оренди земельної частки (паю) між
сторонами визнано неукладеним. Визнано недійсним запис Ленінської
сільської ради про державну реєстрацію договору оренди земельної
частки (паю) від 4 травня 2000 року № 560. Стягнуто з ОСОБА_1 на
користь ТОВ "Агрофірма"Колос" 8 049 грн. 72 коп. заподіяних
збитків та 201 грн. 19 коп. судових витрат. У задоволенні інших
позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постановлені у
справі судові рішення, посилаючись на порушення судом норм
матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог товариству в частині
визнання договору оренди земельної частки (паю) дійсним, суд
першої інстанції виходив з того, що даний договір не можна вважати
укладеним, а державну реєстрацію законною, у зв'язку з відсутністю
підпису однієї з сторін та дати його укладення.
З такими висновками суду погодився і апеляційний суд.
Проте з такими висновками погодитись не можливо.
Як вбачається з матеріалів справи, в період з 2000 року по
2001 рік товариство користувалося земельною ділянкою, яка належить
ОСОБА_1 на підставі договору оренди, а ОСОБА_1 отримував за це
орендну плату.
Відповідно до статті 153 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(1963 року)
договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у
належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що хоча на
договорі оренди земельної частки (паю), зареєстрованому в
сільській раді 01 травня 2000 року за № 560, відсутній підпис
ОСОБА_1 та не вказана дата укладення договору, сторони вважали, що
знаходяться в договірних відносинах.
Згідно статті 162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(1963 року)
одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння
зміна умов договору не допускається, за винятком випадків,
передбачених законом.
Тобто, посилання ОСОБА_1 на те, що товариство 01 січня 2002
року розірвало з ним договір оренди, а тому не мало права
користуватися орендованою земельною ділянкою, не грунтуються на
законі.
Статтею 440 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(1963 року) шкода, заподіяна
особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації,
підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному
обсязі. Той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її
відшкодування, якщо не доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.
Апеляційний суд на наведене уваги не звернув, у порушення
вимог статті 303 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
не перевірив усі доводи
апеляційної скарги.
Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права
призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої
інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції не можуть
залишатися у силі підлягають скасуванню, а справа направленню на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 336, 338, 346 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Маловисківського районного суду від 01 березня 2004
року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 26
травня 2004 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до
суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.В. Гнатенко
Судді: М.I. Балюк
В.М. Барсукова
I.С. Берднік
В.I. Гуменюк