Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року (суддя: Горбалінський В.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року (судді: Поплавський В.Ю., Сафронова С.В., Чепурнов Д.В.) у справі №804/1395/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Руднекс" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

У січні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Руднекс" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.01.2013р. №0000012203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 460 639,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 115 159,75 грн., з мотивів протиправності його прийняття.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 21.02.2013р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 р., позовні вимоги задовольнив в повному обсязі, визнав незаконним та скасував податкове повідомлення-рішення №0000012203 від 14.01.2013 р.

Суди попередніх інстанцій встановили, що податковим органом у грудні 2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при здійсненні операцій з цінними паперами та відображенням зазначених операцій в додатку (КЗ, ЦП) за період з 01.01.2010р. по 30.09.2012р., висновки якої викладені в акті перевірки Товариства від 28.12.2012 № 1988/223/34499705. На підставі висновків акту перевірки прийняте податкове повідомлення - рішення, яким за порушення підпункту 135.5.11 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 460639 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 115159 грн. 75 коп., на підставі 123.1 статті 123 цього Кодексу.

Судами встановлено, що складом податкового правопорушення є два різновиди господарських операцій покладені в основу визначення грошового зобов'язання. Заниження суми доходу в розмірі 65454 грн. в порушення підпункту 4.1.3 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" за висновком податкового органу має враховуватись при визначенні об'єкту оподаткування та призвело до заниження суми податку на прибуток за 9 місяців 2010 року в розмірі 15114 грн. Цей висновок обґрунтований податковим органом тим, що позивачем завищено суму витрат окремого податкового обліку операцій з цінними паперами - корпоративними правами, в порушення підпунктів 7.6.1, 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Висновок про заниження суми податку на прибуток за 9 місяців 2012 року у сумі 445 525,00 грн., здійснений податковим органом відповідно до підпункту 135.5.11 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України за заниження суми доходу, що враховується при визначенні об'єкту оподаткування за 9 місяців 2012 року в сумі 2121547 грн. Склад податкового правопорушення полягає у завищені збитків окремого податкового обліку фінансових результатів операцій з торгівлі цінними паперами - акціями на суму 6 716 334,00 грн., в порушення пункту 153.8 статті 153 Податкового кодексу України.

Ухвалюючи рішення у справі суди виходили з того, що при оподаткуванні операцій із цінними паперами слід вести окремий податковий облік фінансових результатів цих операцій, які визначаються за кожною закінченою фінансовою операцією (купівлею та продажем цінних паперів), позивачем відображений у податковому обліку кінцевий фінансовий результат від здійснення зазначених операцій, а не окремо доходи й витрати, понесені ним у зв'язку з придбанням та продажем акцій.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2013р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, доводить, що Товариство допустило порушення вимог законодавства в частині ведення обліку доходів і витрат по операціям з цінними паперами.

У якості підстав касаційної скарги наводить порушення судами норм матеріального права, а саме, підпункту 7.6.1 п.7.6 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94 та пункту 153.8 статті 153 Податкового Кодексу України.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу, просить залишити її без задоволення, судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Порядок оподаткування операцій з цінним паперами, на час придбання акцій, регулювався нормами п.7.6 ст.7 Закону №334/94, підпунктом 7.6.1 якого передбачено, що платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових і товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.6.2 пункту 7.6 статті 7 Закону №334/94 норми цього пункту поширюються на платників податку - торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами.

Те саме стосується обліку операцій таких платників податку з придбання або продажу корпоративних прав, відмінних від акцій.

Виходячи зі змісту підпункту 7.6.2 пункту 7.6 статті 7 Закону №334/94 термін "торгівля цінними паперами та деривативами" охоплює будь-які операції з придбання або продажу корпоративних прав.

Відповідно до підпункту 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону №334/94 термін "витрати" позначає суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що здійснення платником податку грошового внеску до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю, як прямої інвестиції в обмін на корпоративні права є операцією купівлі-продажу корпоративних прав у емітента і цей платник податку є покупцем корпоративних прав.

Таким чином, суди, застосувавши вищенаведені правові норми, зробили юридично правильний висновок, що грошові кошти, які внесені до статутних фондів товариств з обмеженою відповідальністю, як пряма фінансова інвестиція, відповідно до вимог підпунктів 7.6.1 та 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону №334/94, відносяться до складу витрат по операціям з придбання корпоративних прав, відмінних від акцій, та відображаються в окремому податковому обліку в порядку, встановленому нормами цього пункту.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 02.04.2013 р.

Аналогічні за правовим регулюванням норми закріплені у підпункті 135.5.11 пункту 135.5 статті 135 ПК України (в редакцій на час спірних правовідносин), що підтверджують висновки судів під час винесення рішень у справі.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого, касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року у справі №804/1395/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.