У Х В А Л А

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

  25 вересня 2007 року колегія суддів Судової палати у цивільних

            справах Верховного Суду України в складі:

            Левченка Є.Ф., Пшонки М.П., Романюка Я.М.,

     розглянувши в попередньому  судовому  засіданні  в  м.  Києві
справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання заповіту, свідоцтв
про право на спадщину  недійсними,  визнання  права  власності  на
спадкове майно і його поділ та продовження  строку  для  прийняття
спадщини, за касаційною скаргою ОСОБА_2на рішення  Сторожинецького
районного суду Чернівецької області від 30  жовтня  2006  року  та
ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 21  лютого  2007
року ( rs800026 ) (rs800026)
         ,

                       в с т а н о в и л а:

     В травні 2003 р.  ОСОБА_1  звернулася  в  суд  з  позовом  до
ОСОБА_2 про визнання заповіту та свідоцтв про  право  на  спадщину
недійсними, який в  подальшому  доповнила  вимогами  про  визнання
права власності на спадкове майно  і  його  поділ  та  продовження
строку для прийняття спадщини.

     Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької  області
від 30.10.2006 р., залишеним без змін  ухвалою  Апеляційного  суду
Чернівецької області від 21.02.2007 р., позов задоволено частково:
заповіт спадкодавця та свідоцтва про право  на  спадщину  на  ім'я
ОСОБА_2  визнані  недійсними,  позивачці   поновлено   строк   для
прийняття спадщини та визнано за нею право власності на 1/6 частку
спадкового майна, а за ОСОБА_2 - право  власності  на  4/6  частки
спадкового майна.

     В обгрунтування  касаційної  скарги  ОСОБА_2  посилається  на
неправильне  застосування  судами  норм  матеріального  права   та
порушення норм процесуального  права,  в  зв'язку  з  чим  ставить
питання про скасування судових рішень та ухвалення нового  рішення
про відмову в позові.

     Заперечуючи  проти  касаційної  скарги,  представник  ОСОБА_1
вказує на те, що судові  рішення,  на  її  думку,  є  законними  й
обгрунтованими.

     Колегія суддів дійшла висновку,  що  підстави  для  перегляду
судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

     Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
         підставами
касаційного  оскарження  є  неправильне  застосування  судом  норм
матеріального права чи порушення норм процесуального права.

     Згідно  ст.  335  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          суд   касаційної
інстанції  не  може  встановлювати  або  (та)  вважати  доведеними
обставини, що не були встановлені в  рішенні  суду,  чи  відкинуті
ним, вирішувати питання про достовірність того чи  іншого  доказу,
про перевагу одних доказів над іншими.

     Встановлено і це вбачається з матеріалів  справи,  що  судові
рішення  ухвалені  з  додержанням  судами  норм  матеріального  та
процесуального права, а також відсутні передбачені ч.  1  ст.  338
ЦПК України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          підстави  для  обов'язкового  скасування
судового рішення.

     Наведені  у  касаційній  скарзі  доводи  висновок  судів   не
спростовують.

     Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,  колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

                        у х в а л и л а :

     Касаційну скаргу ОСОБА_2відхилити.

     Рішення Сторожинецького районного суду  Чернівецької  області
від 30 жовтня 2006 року та ухвалу Апеляційного  суду  Чернівецької
області від 21 лютого 2007 року ( rs800026 ) (rs800026)
         залишити без змін.

     Ухвала оскарженню не підлягає.

                 Судді Верховного Суду України :

     Є.Ф. Левченко

     М.П. Пшонка

     Я.М. Романюк