У Х В А Л А

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

     Колегія суддів Судової палати у цивільних справах  Верховного
Суду України в складі:

     Яреми А.Г.,

     Лихути Л.М.,

     Охрімчук Л.I.,

     розглянувши у попередньому судовому засіданні в м.  Києві  25
вересня  2007  року   справу   за   позовом   ОСОБА_1до   ОСОБА_2,
Верхньокоропецького   споживчого   товариства,   третя   особа   -
Завидівська сільська рада, про визнання  договору  купівлі-продажу
магазину частково недійсним, визнання права на  земельну  ділянку,
вилучення земельної  ділянки  та  за  позовом  Верхньокоропецького
споживчого товариства, ОСОБА_2 до ОСОБА_1про усунення  перешкод  у
користуванні земельною ділянкою за  касаційною  скаргою  ОСОБА_1на
рішення Мукачівського міськрайонного суду від 15 грудня 2006  року
та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від  15  березня
2007 року ( rs1025998 ) (rs1025998)
         ,

                       в с т а н о в и л а:

     У травні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду  із  зазначеним
позовом, посилаючись на  те,  що  вона  є  власницею  магазину  на
підставі договору купівлі-продажу, укладеного 27 грудня 2000  року
між Верхньокоропецьким споживчим товариством і нею.

     Указане товариство на підставі договору  купівлі-продажу  від
31  грудня  2004  року  відчужило  ОСОБА_2будівлі  магазину,   які
фактично не існували. Також в зазначеному договорі не було вказано
розмір  земельної   ділянки,   яка   переходить   в   користування
відповідачці разом з придбаними спорудами.

     Вважаючи  свої  права  землекористувача  порушеними,  просила
визнати недійсним договір купівлі-продажу від 31 грудня 2004  року
в частині відчуження неіснуючих об'єктів: складу "В" та споруд № №
1, 2.

     У процесі розгляду справи позивачка уточнила вимоги,  просила
визнати недійсним вказаний договір у зазначеній  частині,  визнати
за нею право користування земельною ділянкою 0,014 га та  вилучити
у  Верхньокоропецького  споживчого  товариства  земельну   ділянку
площею 0,014 га і передати їй.

     Верхньокоропецьке споживче товариство і ОСОБА_2звернулися  до
суду із позовом, зазначаючи, що ОСОБА_1 з метою захоплення частини
земельної ділянки самовільно зняла ворота, що  вели  на  територію
ділянки, яка перебувала у користуванні споживчого  товариства,  та
демонтувала рейки, на яких кріпилися в'їзні  ворота,  чим  порушує
права ОСОБА_2

     Просили їх позов задовольнити.

     Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 15 грудня 2006
року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного  суду  Закарпатської
області від 15 березня 2007 року,  в  задоволенні  позову  ОСОБА_1
відмовлено,  позов  Верхньокоропецького  споживчого  товариства  і
ОСОБА_2 задоволено, зобов'язано усунути перешкоди  у  користуванні
спірною земельною ділянкою шляхом  відновлення  воріт  та  дверей,
демонтування огорожі  і  перенесення  воріт  та  дверей  на  певну
відстань, встановлення їх на межу наданої ОСОБА_1 та погодженої зі
споживчим товариством земельної ділянки площею 0,09 га  з  шириною
ділянки ОСОБА_1 з АДРЕСА_1 м.

     У обгрунтування  касаційної  скарги  ОСОБА_1  посилається  на
невідповідність висновків  судів  обставинам  справи,  неправильне
застосування  судами  норм  матеріального  права,  порушення  норм
процесуального права та ставить  питання  про  скасування  судових
рішень  і  передачу  справи  на  новий  розгляд  до  суду   першої
інстанції.

     Колегія суддів  дійшла  висновку  про  те,  що  підстави  для
скасування судових рішень відсутні.

     Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          під  час
розгляду справи  в  касаційному  порядку  суд  перевіряє  в  межах
касаційної  скарги  правильність  застосування  судом  першої  або
апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і
не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не
були встановлені в рішенні чи відкинуті  ним,  вирішувати  питання
про достовірність або недостовірність того чи іншого  доказу,  про
перевагу одних доказів над іншими.

     Доводи касаційної скарги не дають підстав  для  висновку  про
те, що судами допущено порушення або неправильне застосування норм
процесуального права,  яке  призвело  до  неправильного  вирішення
справи.

     Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,  колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

                         у х в а л и л а:

     Касаційну    скаргу    ОСОБА_1на    рішення     Мукачівського
міськрайонного суду від 15 грудня 2006 року та ухвалу Апеляційного
суду Закарпатської області від 15 березня 2007 року  ( rs1025998 ) (rs1025998)
        
відхилити і залишити вказані судові рішення без змін.

     Ухвала оскарженню не підлягає.

     Судді Верховного Суду України

     Ярема А.Г.

     Лихута Л.М.

     Охрімчук Л.I.