У Х В А Л А

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

                   24 вересня 2007 року м. Київ

        Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

                Верховного Суду України у складі :

     головуючого

     Патрюка М.В.,

     суддів:

     Прокопчука Ю.В., Пшонки М.П.,

     розглянувши справу за позовом ОСОБА_1в інтересах ОСОБА_2до ПП
"Фірма "Ліга-Консалтінг" про визнання частково недійсним  договору
та відшкодування збитків, за касаційною скаргою ОСОБА_1в інтересах
ОСОБА_2на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова  від
6 листопада 2006 року та ухвалу  апеляційного  суду  Чернігівської
області від 11 січня 2007 року ( rs457820 ) (rs457820)
         ,

                       в с т а н о в и л а:

     ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2звернувся в суд із  вищезазначеним
позовом мотивуючи свої вимоги тим, що 14  вересня  2005  року  між
ОСОБА_2та ПП "Фірма  "Ліга-Консалтінг"  було  укладено  договір  №
Н-010 про надання інформаційно-консультаційних послуг.  Відповідно
до    розділу    2    Договору    відповідач     надає     ОСОБА_2
інформаційно-консультаційні   послуги.   Розділом    4    Договору
передбачені обов'язки відповідача, які полягають в своєчасному  та
якісному наданні послуг,  зазначених  в  п.  2.1  Договору.  Після
укладання договору відповідач  не  надав  ОСОБА_2  жодної  послуги
відповідно до розділу 2 Договору. В зв'язку з чим він був змушений
приїжджати в України за отриманням інформації та будучи  відсутнім
за основним місцем проживання витрачав власні  кошти.  Положеннями
Договору передбачено,  що  його  розірвання  можливе  за  взаємною
згодою сторін (п.6.2). Це положення  Договору  суперечить  вимогам
цивільного  законодавства.  Договірні  відносини   між   ОСОБА_2та
відповідачем     обумовлюються     наданням     та      отриманням
інформаційно-консультаційних послуг. За таких  обставин  положення
пунктів 6.2,  6.4  Договору  вважав  недійсними  та  просив  позов
задовольнити.

     Рішенням Новозаводського районного суду м.  Чернігова  від  6
листопада 2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного  суду
Чернігівської області від 11 січня  2007  року  ( rs457820 ) (rs457820)
          ,  у
задоволенні позову відмовлено.

     У касаційній скарзі ОСОБА_1 діючий в інтересах ОСОБА_2просить
скасувати  судові  рішення  з  підстав   порушення   судами   норм
матеріального та процесуального права та  ухвалити  нове  рішення,
яким задовольнити його позов.

     Згідно ч.  2  ст.  324  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          підставами
касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування
судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

     Відповідно до вимог  ст.  335  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          суд
касаційної  інстанції  не  може  встановлювати  або  (та)  вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в  рішенні  суду,  чи
відкинуті  ним,   вирішувати   питання   про   достовірність   або
недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних  доказів
над іншими.

     Відмовляючи в задоволенні позову суди  виходили  з  того,  що
відповідно до ст. 907 ЦК України  ( 435-15 ) (435-15)
          порядок  і  наслідки
розірвання  договору  про  надання   послуг   у   тому   числі   в
односторонньому  порядку,  визначається  домовленістю  сторін  або
законом. Сторони при укладенні договору  прийшли  до  домовленості
щодо строку дії договору та порядку його розірвання. При  цьому  у
п. 6.4 Договору  зазначили  про  те,  що  одностороннє  розірвання
Договору є не  можливим  та  не  допускається,  що  не  суперечить
вимогам чинного законодавства. На час розгляду  справи  Договір  є
чинним, питання щодо його розірвання позивачем не порушувалось,  а
термін виконання зобов'язань по договору не закінчився.

     Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи,  що  судове
рішення  ухвалено  з  додержанням  судом  норм  матеріального   та
процесуального  права  і   доводи   скарги   його   висновків   не
спростовують.

     Відсутні  і  передбачені  ст.  338  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        
підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

     Враховуючи  наведене,  колегія  суддів  вважає  за  необхідне
відмовити у задоволенні касаційної скарги.

     Керуючись ст. 332 ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,  колегія  суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

                        у х в а л и л а :

     Касаційну скаргу ОСОБА_1в інтересах ОСОБА_2відхилити.

     Рішення Новозаводського районного суду  м.  Чернігова  від  6
листопада 2006 року  та  ухвалу  апеляційного  суду  Чернігівської
області від 11 січня 2007 року  ( rs457820 ) (rs457820)
         залишити без змін.

     Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

     Головуючий

     М.В. Патрюк

     Судді:

     Ю.В. Прокопчук  М.П. Пшонка