Р I Ш Е Н Н Я
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Пшонки М.П.,
суддів:
Берднік I.С., Костенка А.В., Данчука В.Г., Прокопчука Ю.В., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом
військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах
квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира до ОСОБА_1, ОСОБА_2
про визнання недійсним договору купівлі-продажу та виселення, за
касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного
суду м. Житомира від 27 квітня 2006 року та ухвалу колегії суддів
судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської
області від 22 листопада 2006 року,
в с т а н о в и л а:
Військовий прокурор звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1,
ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та
виселення. Свої позовні вимоги обгрунтовував тим, що на балансі
квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира до 2004 року
знаходився житловий будинок для малосімейних із гуртожитком,
розташований за адресою: АДРЕСА_1. На підставі рішення виконавчого
комітету Житомирської міської ради вказаному будинку надано статус
житлового будинку для малосімейних і квартири в ньому повинні були
надаватися військовослужбовцям та службовцям Збройних Сил України,
які мають право на отримання житла, перебувають на квартирному
обліку в порядку, що передбачений Житловим кодексом ( 5464-10 ) (5464-10)
України.
У зв'язку з тим, що квартира АДРЕСА_1 була надана ОСОБА_1 з
порушенням вимог чинного законодавства і ним незаконно
приватизована, що встановлено рішенням та вироком суду, просить
визнати договір купівлі-продажу квартири від 11 листопада 2004
року недійсним та виселити ОСОБА_2 без надання іншого жилого
приміщення.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 27
квітня 2006 року позов військового прокурора Житомирського
гарнізону в інтересах квартирно-експлуатаційного відділу м.
Житомира до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору
купівлі-продажу та виселення задоволено частково. Визнано
недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, що укладений
між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 11 листопада 2004 року та посвідчений
приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу. У
задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 77
грн. 05 коп. державного мита на користь держави та 30 грн. витрат
на інформаційно-технічне забезпечення.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Житомирської області від 22 листопада 2006 року
зазначене рішення суду першої інстанції залишено без зміни, але
доповнено його резолютивну частину наступним: стягнути з ОСОБА_1
на користь ОСОБА_2 сплачені за договором купівлі-продажу від 11
листопада 2004 року кошти в розмірі 77 051 грн., ОСОБА_2
зобов'язати повернути державі в особі квартирно-експлуатаційного
відділу м. Житомира квартиру АДРЕСА_1.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постановлені у
справі рішення, посилаючись на неправильне застосування судовими
інстанціями норм матеріального права та порушення норм
процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Постановляючи рішення про часткове задоволення позову, суд як
першої, так і апеляційної інстанцій виходили з того, що 2 вересня
2004 року начальником Житомирської КЕЧ ОСОБА_1 виданий ордер № 51
на кімнату АДРЕСА_1, а в подальшому ордер № 55 /без дати/ вже як
на квартиру за вказаною адресою.
1 жовтня 2004 року відділом приватизації державного житлового
фонду Житомирської міської ради на ім'я ОСОБА_1 було видано
свідоцтво про право власності № 47323 на квартиру АДРЕСА_1.
11 листопада 2004 року вищевказана квартира продана ОСОБА_1
ОСОБА_2, про що свідчить договір купівлі-продажу, посвідчений
приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу
за реєстром № 2159.
Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 6
червня 2005 року вищевказані ордери: № 51 від 2 вересня 2004 року
на кімнату № 56 та № 55 на квартиру АДРЕСА_1 - визнано недійсними.
Крім того, визнано недійсними розпорядження органу приватизації №
47323 від 1 жовтня 2004 року та свідоцтво про право власності на
вказану квартиру. Указане рішення набрало законної сили.
З приводу неправомірності надання ордерів на квартиру та
надання дозволу на приватизацію шляхом зловживання службовим
становищем начальника Житомирської КЕЧ Малежіка М.В. засуджено за
ст. 423 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, про що свідчить вирок
військового місцевого суду Житомирського гарнізону від 18 серпня
2005 року.
З вищенаведеного, на думку судів першої та апеляційної
інстанцій, убачається, що квартира АДРЕСА_1 вибула з володіння
державного житлового фонду не з волі власника житла, а на підставі
неправомірних дій посадових осіб, які встановлені вироком суду.
Згідно із ч. 3 ст. 215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо
недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із
сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на
підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний
судом недійсним /оспорюваний правочин/.
Проте з такими висновками судів погодитися не можна з таких
підстав.
При вирішенні спору судам необхідно було виходити з положень
гл. 29 "Захист права власності" ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
і саме з тих
статей, в яких йдеться про захист права добросовісного набувача.
Частиною 1 ст. 388 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що якщо
майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала права
його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати
(добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно
від набувача у певних випадках.
Проте власником спірної квартири на момент її продажу був
ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на неї,
з володіння поза його волі квартира не виходила, її в нього ніхто
не викрадав і він нею розпорядився на свій розсуд - продав ОСОБА_2
Ніякого відношення до маніпуляцій з квартирами посадових осіб
КЕЧ, пізніше засуджених за вироком суду, відповідачка ОСОБА_2 не
мала, тому підстави для витребування майна від неї відсутні.
Ураховуючи наведене, у задоволенні позову необхідно
відмовити.
Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
в и р і ш и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 27
квітня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у
цивільних справах апеляційного суду Житомирської області від 22
листопада 2006 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову військового прокурора Житомирського
гарнізону в інтересах квартирно-експлуатаційного відділу м.
Житомира до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору
купівлі-продажу та виселення відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його оголошення й
оскарженню не підлягає.
Головуючий
М.П. Пшонка
Судді:
I.С. Берднік
В.Г. Данчук
А.В. Костенко
Ю.В. Прокопчук