У х в а л а

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

                   19 вересня 2007 року м. Київ

        Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

                Верховного Суду України в складі:

     головуючого Гнатенка А.В.,

     суддів: Косенка В.Й.,  Балюка М.I.,

     Барсукова В.М. Гуменюка В.I.,-

     розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
Красногвардійсько-Кіровського  об'єднаного  районного  військового
комісаріату, Дніпропетровського обласного військового комісаріату,
Військової частини А 1314 про стягнення заборгованості по  виплаті
щомісячної надбавки за безперервну військову  службу  та  грошової
компенсації замість речового майна, за касаційною скаргою  ОСОБА_1
на рішення Красногвардійського районного суду м.  Дніпропетровська
від   10   липня   2006   року   та   ухвалу   апеляційного   суду
Дніпропетровської області від 07 грудня 2006 року ( rs421206 ) (rs421206)
         ,

                       в с т а н о в и л а:

     У травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся  в  суд  із  позовом  до
Красногвардійсько-Кіровського  об'єднаного  районного  військового
комісаріату, Дніпропетровського обласного військового комісаріату,
Військової частини А 1314 про стягнення заборгованості по  виплаті
щомісячної надбавки за безперервну військову  службу  та  грошової
компенсації замість речового майна.

     Рішенням    Красногвардійського     районного     суду     м.
Дніпропетровська від 10  липня  2006  року,  залишеним  без  зміни
ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 07  грудня
2006 року ( rs421206 ) (rs421206)
         , позов  задоволено  частково.  Стягнуто  з
Дніпропетровського обласного військового  комісаріату  на  користь
ОСОБА_1  заборгованість  по   виплаті   щомісячної   надбавки   за
безперервну  військову  службу  та  грошової  компенсації  замість
речового майна в сумі 3 946 грн. 26 коп.

     Не погодившись з вищезазначеними судовими  рішеннями  ОСОБА_1
подав  до  Верховного  Суду  України  касаційну  скаргу,  в  якій,
посилаючись на неправильне застосування судами норм  матеріального
права та порушення норм процесуального права, просить  оскаржувані
судові  рішення  скасувати  та   ухвалити   нове   рішення,   яким
задовольнити його позовні вимоги.

     Касаційна  скарга  ОСОБА_1  підлягає  частковому  задоволенню
виходячи із слідуючих підстав.

     З   1   вересня   2005   року    набрав    чинності    Кодекс
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
         (далі - Кодекс),
призначення    якого    полягає    у    визначенні     повноважень
адміністративних  судів  щодо  розгляду   справ   адміністративної
юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і  порядок
здійснення адміністративного судочинства.

     Частиною  2  ст.   4   Кодексу   визначено,   що   юрисдикція
адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові  спори,
крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок  судового
вирішення.

     Відповідно до ч. 1 п. 1 ст.17 Кодексу ( 2747-15 ) (2747-15)
         компетенція
адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи  юридичних
осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його  рішень
(нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної  дії),
дій чи бездіяльності.

     Суб'єктом владних повноважень відповідно до п. 7 ч. 1  ст.  З
Кодекс ( 2747-15 ) (2747-15)
        у  є  орган  державної  влади,  орган  місцевого
самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при
здійсненні  ними   владних   управлінських   функцій   на   основі
законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

     Публічна  служба  це  діяльність  на   державних   політичних
посадах,  професійна  діяльність  суддів,  прокурорів,   військова
служба, альтернативна (невійськова) служба,  дипломатична  служба,
інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки
Крим, органах місцевого самоврядування (п. 15 ч. 1 ст. З Кодексу).

     Адміністративні справи, у яких однією із сторін  є  орган  чи
посадова особа місцевого самоврядування, як це передбачено п.1  ч.
1  ст.18   Кодексу,   підсудні   місцевим   загальним   судам   як
адміністративним судам (п. 2 ч. 1 ст. 3 Кодексу).  Отже  спір,  що
виник між сторонами є публічно-правовим відноситься до компетенції
адміністративних судів, тому його розгляд судом першої інстанції і
судом  апеляційної  інстанції  повинен  здійснюватись  за  нормами
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
         .

     Між тим, як убачається з матеріалів справи,  суди  розглянули
справи після 1  вересня  2005  року  за  правилами,  встановленими
Цивільним процесуальним  Кодексом  України  (далі  -  ЦПК  України
( 1618-15 ) (1618-15)
        ).

     Таким чином суди, вирішуючи спір, дійшли помилкового висновку
про наявність  цивільно-правового  спору  і  помилково  розглянули
справу за нормами ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
        .

     Оскільки судами допущено порушення норм процесуального права,
яке призвело до неправильного вирішення справи, рішення  районного
суду  та  ухвала  апеляційного  суду   підлягають   скасуванню   з
направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції  для
розгляду в порядку адміністративного судочинства.

     Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

                         у х в а л и л а:

     Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

     Рішення     Красногвардійського     районного     суду     м.
Дніпропетровська від 10 липня 2006  року  та  ухвалу  апеляційного
суду Дніпропетровської  області  від  07  грудня  року( rs421206 ) (rs421206)
        
скасувати, а справу направити на  новий  розгляд  до  суду  першої
інстанції для розгляду в порядку адміністративного судочинства.

     Ухвала оскарженню не підлягає.

     Головуючий  А.В. Гнатенко

     Судді: В.Й. Косенко

     В.М. Барсукова

     М.I. Балюк

     В.I. Гуменюк