У Х В А Л А

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

     19 вересня 2007 року    м. Київ

        Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

                Верховного Суду України в складі:

     Охрімчук Л.I., Лихути Л.М., Сеніна Ю.Л., -

     розглянувши  в  попередньому  судовому  засіданні  справу  за
позовом ОСОБА_1до  Середньо-Водянської  сільської  ради,  ОСОБА_2,
третя особа - Рахівський районний відділ земельних  ресурсів,  про
визнання недійсними рішення та Державного акту на право  приватної
власності  на  землю,  усунення  перешкод  у  будівництві  та   за
зустрічним   позовом   ОСОБА_2   до    ОСОБА_1,    треті    особи:
Середньо-Водянська  сільська  рада,  Рахівський  районний   відділ
земельних  ресурсів   про   усунення   перешкод   у   користуванні
присадибною земельною ділянкою, за касаційною скаргою  ОСОБА_2  на
рішення Рахівського районного суду Закарпатської  області  від  27
грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області
від 12 квітня 2007 року,

                       в с т а н о в и л а:

     У вересні 2005 року ОСОБА_1 звернулася в суд  із  позовом  до
Середньо-Водянської   сільської   ради,   ОСОБА_2   про   визнання
недійсними рішення та Державного акту на право приватної власності
на землю, усунення перешкод у будівництві.

     Зазначала, що успадкувала  від  покійного  батька  -  ОСОБА_3
АДРЕСА_1у якому проживає та є власником  1/2  частини  зазначеного
будинку.

     При житті батька під зазначений будинок було виділено 0,15 га
земельної ділянки та на якій з дозволу сільської ради він розпочав
будівництво  ще  одного  жилого  будинку,  який  на  даний  час  є
незавершеним.

     Рішенням Середньо-Водянської сільської ради від 31 січня 2005
року № 49, а також відповідно до рішення  від  25  листопада  1996
року № 36 ОСОБА_2 було надано  дозвіл  на  приватизацію  земельної
ділянки.

     Посилаючись на  те,  що  1/2  частини  належного  їй  будинку
знаходиться на земельній ділянці, на яку виданий Державний акт про
право  власності  ОСОБА_2,  просила  визнати  недійсними   рішення
Середньо-Водянської сільської ради від 31 січня 2005 року № 49  та
Державний акт на право приватної власності на  землю,  зобов'язати
усунути перешкоди у будівництві.

     ОСОБА_2 звернулася в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про
усунення перешкод у користуванні присадибною земельною ділянкою.

     Посилаючись на те, що Держаний акт  про  право  власності  на
землю виданий їй на законних підставах, просила усунути  перешкоди
у користуванні присадибною земельною ділянкою.

     Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від
27 грудня 2006 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду
Закарпатської області від 12 квітня 2007 року,  поновлено  ОСОБА_1
строк для звернення до суду з вимогою про захист цивільного права,
позовні вимоги  ОСОБА_1  задоволені  частково:  скасовані  рішення
Середньо-Водянської сільської ради від 31 січня 2005 року №  49  в
частині надання дозволу на приватизацію земельної ділянки  ОСОБА_2
та Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку,
виданий ОСОБА_2, в задоволенні зустрічних позовних  вимог  ОСОБА_2
відмовлено.

     У касаційній скарзі  ОСОБА_2  просить  скасувати  ухвалені  у
справі судові рішення та ухвалити нове про задоволення її позовних
вимог та відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись
на неправильне застосування судами  норм  матеріального  права  та
порушення норм процесуального права.

     Згідно із ч. 2 ст. 324  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          підставами
касаційного  оскарження  є  неправильне  застосування  судом  норм
матеріального права чи порушення норм процесуального права.

     Відповідно до вимог  ст.  335  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          суд
касаційної  інстанції  не  може  встановлювати  або  (та)  вважати
доведеними обставини, що не були встановлені  в  рішенні  суду  чи
відкинуті  ним,   вирішувати   питання   про   достовірність   або
недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних  доказів
над іншими.

     Встановлено  й  це  вбачається  з   матеріалів   справи,   що
оскаржувані   судові   рішення   ухвалені   з   додержанням   норм
матеріального  та  процесуального  права,  а  доводи  скарги   цих
висновків не спростовують.

     Відсутні  й  передбачені  ст.  338  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        
підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

     Ураховуючи  наведене,  колегія  суддів  вважає  за  необхідне
відмовити в задоволенні касаційної скарги.

     Керуючись статтями 332, 336,  337  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,
колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного  Суду
України

                        у х в а л и л а :

     Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

     Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області  від
27 грудня 2006 року  та  ухвалу  апеляційного  суду  Закарпатської
області від 12 квітня 2007 року залишити без змін.

     Ухвала оскарженню не підлягає.

     Судді:

     Л.I. Охрімчук

     Л.М. Лихута Ю.Л. Сенін