У х в а л а
іменем україни
12 вересня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Патрюка М.В.,
суддів: Костенка А.В., Прокопчука Ю.В.,
Лященко Н.П., Пшонки М.П., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1,
ОСОБА_2, ОСОБА_3до ОСОБА_4про визнання особи такою, що втратила
право користування жилим приміщенням; за зустрічним позовом
ОСОБА_4до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3про зміну договору найму
житлового приміщення та вселення, за касаційною скаргою ОСОБА_4на
рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 січня
2007 року,
в с т а н о в и л а :
У січні 2006 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися в
суд із позовом до ОСОБА_4 і просили визнати її такою, що втратила
право користування жилим приміщенням у АДРЕСА_1, посилаючись на
те, що вона зареєстрована разом із ними в зазначеній квартирі, але
з січня 2002 року відповідачка з дочкою і ОСОБА_5, IНФОРМАЦIЯ_1
народження, яку вона зареєструвала в цій квартирі, у спірній
квартирі не проживає, комунальні платежі не сплачує.
ОСОБА_4 подала до суду зустрічну позовну заяву, в якій
просила вселити її разом із неповнолітньою дочкою - ОСОБА_5 - у
вищезазначену квартиру, змінити договір найму в даній квартирі,
виділити їй з двома неповнолітніми доньками кімнату розміром 16
кв. м і відкрити на неї окремий особовий рахунок.
Рішенням Iндустріального районного суду м. Дніпропетровська
від 5 жовтня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2,
ОСОБА_3 відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 10
січня 2007 року рішення суду першої інстанції скасовано та
постановлено нове рішення, яким основний позов задоволено, а в
задоволенні зустрічного позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 ставить питання про скасування
постановленого апеляційним судом рішення з мотивів порушення судом
норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове
рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3
до ОСОБА_4 про визнання її такою, що втратила право користування
жилим приміщенням, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_4 не
проживає в спірній квартирі з 2002 року (понад шість місяців) без
поважних причин і тому відповідно до ст.ст. 71,72 ЖК України
втратила право користування спірною квартирою.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки
він зроблений усупереч ст.ст. 213, 214 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
.
Як вбачається з матеріалів справи, у АДРЕСА_1 зареєстровані:
ОСОБА_2, його дружина - ОСОБА_1, їхні повнолітні доньки: ОСОБА_3
та ОСОБА_4, малолітні доньки ОСОБА_4: ОСОБА_6та ОСОБА_5.
Виходячи з положень ст. 71 ЖК України та роз'яснень, даних у
п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985
року №2 ( v0002700-85 ) (v0002700-85)
"Про деякі питання, що виникають в
практиці застосування судами Житлового кодексу України", право
користування жилим приміщенням при тимчасовій відсутності наймача
або членів його сім'ї зберігається протягом шести місяців або
інших строків, передбачених цією статтею. В разі відсутності цих
осіб понад встановлені строки з поважних причин (перебування у
відрядженні, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї
тощо) цей строк може бути продовжений судом.
Наймачеві або членові його сім'ї, який був відсутнім понад
встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих
мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення,
обмін, поділ жилого приміщення тощо).
В обгрунтування своїх вимог ОСОБА_4 посилалася на те, що з
січня 2002 року вона вимушена разом із малолітньою донькою ОСОБА_8
проживати в іншому місці через недоброзичливі стосунки, які
склалися в неї з матір'ю - ОСОБА_1
Судом апеляційної інстанції залишені поза увагою висновки
суду першої інстанції, які грунтувалися на поясненнях позивачки
ОСОБА_1 та відповідачки, про те, що ставлення до відповідачки
ОСОБА_4 у квартирі носило недоброзичливий і протиправний характер
з боку ОСОБА_1, обмежувало її в праві користування житлом та
зумовило тимчасово проживати за межами спірної квартири.
Апеляційний суд також не врахував того, що ОСОБА_4 не має
іншого житла, відповідно до довідки, наданої КП ДМБТI № 1890 від
15 березня 2006 року (а.с.47), житлових приміщень у власності за
нею не зареєстровано, добровільно спірну квартиру не покидала,
вона не має вільного доступу в спірну квартиру, ключі від вхідних
дверей їй не були надані.
Згідно зі ст. 104 ЖК України ( 5464-10 ) (5464-10)
член сім'ї наймача
вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають
разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу
площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді
приміщення, яке відповідає вимогам ст. 63 цього Кодексу.
Судом першої інстанції встановлено, що АДРЕСА_1 складається з
трьох ізольованих жилих кімнат. Згідно з планом квартири (а.с.62)
кімната площею 16,2 кв. м розташована біля вході, ізольована й
цілком придатна для проживання ОСОБА_4 разом з її малолітніми
доньками.
Тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про
задоволення зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 Вселено її разом із
донькою - ОСОБА_7, 2002 року народження, у АДРЕСА_1, виділивши при
цьому ОСОБА_4 та її донькам: ОСОБА_6, 1999 року народження та
ОСОБА_7, 2002 року народження, у користування кімнату площею 16,2
кв. м. Зобов'язано ЖКП "Дніпрокомунсервіс" укласти з ОСОБА_4
окремий договір найму жилого приміщення та відкрити на її ім'я
окремий особовий рахунок на кімнату площею 16,2 кв. м. у АДРЕСА_1,
що ніяким чином не порушило житлові права інших членів сім'ї.
Рішення цього суду відповідає вимогам закону та обставинам
справи й було скасоване судом апеляційної інстанції помилково.
З урахуванням наведеного рішення апеляційного суду підлягає
скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з
підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
.
Керуючись ст. ст. 339, 344, 345 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 10
січня 2007 року скасувати, а рішення Iндустріального районного
суду м. Дніпропетровська від 5 жовтня 2006 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
М.В. Патрюк
Судді:
А.В. Костенко Н.П. Лященко Ю.В. Прокопчук М.П. Пшонка