Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Григор'євої Л.І., Данчука В.Г.,

Барсукової В.М., Косенка В.Й.,-

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного нотаріуса ОСОБА_4, закритого акціонерного товариства "Метробуд", третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю спеціалізований реєстратор "Українська реєстраційна компанія", про визнання договору купівлі-продажу акцій та передавального розпорядження недійсними та зобов'язання внести зміни до реєстру власників іменних цінних паперів за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду м. Києва від 6 липня 2006 року,

У грудні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що без його згоди дружина, ОСОБА_2, за договором купівлі-продажу від 18 травня 2004 року передала ОСОБА_3 акції відкритого акціонерного товариства "Київметробуд" (далі - ВАТ "Київметробуд") у кількості 100 064 штук. Посилаючись на те, що цією угодою порушено його право на спільне сумісне майно, просив визнати недійсним договір купівлі-продажу акцій, зобов'язати ОСОБА_3 повернути їм у власність ці акції, а реєстратора - внести відповідні зміни в реєстр власників іменних цінних паперів ВАТ "Київметробуд".

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 березня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 6 липня 2006 року рішення районного суду скасовано, позов задоволено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 1983 року перебувають у зареєстрованому шлюбі ( а.с. 5).

18 травня 2004 року ОСОБА_2 за письмовим договором № 447 продала ОСОБА_3акції ВАТ "Київметробуд" у кількості 100 064 штук за ціною 3 грн. за штуку на загальну суму 300 192 грн. (а.с. 6).

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання договору недійсним, районний суд обґрунтовано виходив із того, що відповідно до ст. 209 ЦК України та ч. 5 ст. 5 Закону України від 10 грудня 1997 року "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" спірний договір купівлі-продажу акцій не потребує обов'язкового нотаріального посвідчення і письмової згоди другого з подружжя на його укладення, оскільки інше передбачено законодавством і угодою сторін.

При цьому суд правильно вказав, що згідно із ч. 2 ст. 65 СК України вважається, що при укладенні зазначеного договору ОСОБА_2 діє за згодою іншого з подружжя.

Висновок суду ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

Скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив із того, що відповідно до ч. 3 ст. 65 СК України та ч. 1 ст. 67 СК України спірний договір як такий, що стосується цінного майна, яке є об'єктом спільної сумісної власності, частки у праві на яке не виділено в натурі, повинен бути посвідчений нотаріально, а також, що при укладенні договору купівлі-продажу цінного майна вимагається письмова згода одного з подружжя, оскільки зазначене майно є спільною сумісною власністю подружжя.

Однак з таким висновком не можна погодитись, оскільки висновки апеляційного суду суперечать дійсному змісту матеріальних норм права - ст. ст. 65, 67 СК України - та ґрунтуються на неправильному їх застосуванні й застосуванні ч. 5 ст. 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", якою зазначено, що угоди щодо цінних паперів не підлягають нотаріальному посвідченню, якщо інше не передбачено законодавством чи угодою сторін.

Таким чином, скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд помилково застосував до спірних правовідносин ч. 3. ст. 65 СК України, оскільки в цьому разі йдеться не про цінне майно, а про цінні папери, щодо яких повинна бути застосована спеціальна норма Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" (710/97-ВР) та ч. 2 ст. 65 СК України.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, порушив процесуальні норми права, що призвело до неправильного вирішення ним справи та помилкового скасування рішення суду першої інстанції, ухваленого згідно із законом, а тому відповідно до ст. 339 ЦПК України рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 6 липня 2006 року скасувати, залишити в силі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 березня 2006 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.