Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) "Укртелеком" про захист прав споживача та відшкодування моральної шкоди,

У березні 2002 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що згідно з договором від 12 серпня 1997 року він користується послугами зв'язку за телефонним номером НОМЕР_1, 9 жовтня 2000 року та 14 листопада 2000 року ВАТ "Укртелеком" виставило йому до сплати рахунки на загальну суму 18 246 грн. 07 коп. за міжнародні переговори з Пакистаном, В'єтнамом, Італією та деякими іншими країнами, хоча за цей період ні він, ні члени його родини таких переговорів не вели, крім того з березня 2001 року він переоформив договір і відмовився від надання послуг зв'язку з виходом на міжнародну лінію, але незважаючи на такі обставини ВАТ "Укртелеком" у серпні 2001 року без письмового попередження припинило надання послуг зв'язку; такими діями відповідача йому завдано моральну шкоду.

Позивач просив скасувати рахунки за послуги міжнародного зв'язку на суму 18 246 грн. 07 коп., зобов'язати ВАТ "Укртелеком" підключити його телефонний апарат до лінії зв'язку, стягнути з відповідача 1 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 липня 2007 року позов задоволено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 10 квітня 2008 року рішення суду першої інстанції в частині скасування послуг експертного висновку в сумі 1397 грн. 28 коп., моральної шкоди в розмірі 1000 грн. скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про стягнення з ВАТ "Укртелеком" на користь ОСОБА_1 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 1397 грн. 28 коп. на відшкодування витрат по оплаті проведення експертизи, а також зазначено, що зобов'язання по скасуванню рахунків та підключенню телефону ОСОБА_1 до мережі зв'язку покладається на ВАТ "Укртелеком"; в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ВАТ "Укртелеком" просить скасувати рішення апеляційного суду та передати справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що в договорі від 12 серпня 1997 року не було вказано, що телефонний номер ОСОБА_1 НОМЕР_1 має категорію АВН зв'язку та автоматичний вихід на міжнародну систему зв'язку, не зазначено інформації щодо відсутності у відповідача засобів технічного захисту абонентських ліній та стаціонарного обладнання від сторонніх підключень, таким чином позивачу не було надано повної, доступної та достовірної інформації про можливі наслідки користування послугами такого виду, ОСОБА_1 не мав змоги своєчасно вжити заходів захисту своєї абонентської лінії чи переоформити договір, наявність стороннього підключення до абонентської лінії ОСОБА_1 встановити неможливо, але факт його телефонних розмов з громадянами різних країн світу суперечить здоровому глузду.

Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції, частково скасувавши рішення лише у зв'язку з недостатньою чіткістю його резолютивної частини.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 14 Закону України "Про зв'язок" від 16 травня 1995 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин, послуги операторами зв'язку всіх форм власності надаються споживачам згідно з чинним законодавством, умовами відповідної ліцензії та договору між споживачем і оператором, а також за умови дотримання споживачем правил користування мережами зв'язку і оплати послуг.

У той же період діяли Правила користування міжміським та міжнародним телефонним зв'язком, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 року № 639 (639-97-п) , якими визначався порядок та умови надання абонентам послуг міжміського та міжнародного телефонного зв'язку об'єднаннями та підприємствами зв'язку в Україні будь-якої форми власності, а також Правила користування місцевим телефонним зв'язком, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 1997 року № 385 (385-97-п) , що визначали права та обов'язки підприємств зв'язку всіх форм власності і споживачів, регулювали взаємовідносини між ними і були обов'язковими для виконання на всій території України.

Заперечуючи проти позову, ВАТ "Укртелеком" посилалося на те, що 12 серпня 1997 року з ОСОБА_1 був укладений договір на надання послуг телефонного зв'язку, у квартирі позивача АДРЕСА_1 встановлено телефон за номером НОМЕР_1 й послуги йому надавалися згідно з вимогами чинного законодавства та відповідно до умов укладеного договору без будь-яких обмежень, про зміст договору та положення Закону України "Про зв'язок" (160/95-ВР) , Правил користування міжміським та міжнародним телефонним зв'язком, Правил користування місцевим телефонним зв'язком позивач був ознайомлений, оскільки підписав договір, до того ж такі нормативно-правові акти є загальнодоступними й знаходяться в кожному телефонному вузлі.

Крім того відповідач зазначав, що в період з вересня по жовтень 2000 року з телефону за номером НОМЕР_1 були проведені як міжміські, так і міжнародні переговори, вартість таких послуг становить 18 246 грн. 07 коп., спеціалісти ВАТ "Укртелеком" обстежували лінії зв'язку й не виявили сторонніх підключень, звернень ОСОБА_1 до бюро ремонту з приводу незадовільної роботи телефону чи зв'язку не надходило, профілактичних робіт чи заміни обладнання, які б могли призвести до підміни номеру, в період проведення переговорів не проводилося, зв'язок був якісним і безперебійним, а тому безпідставними є вимоги позивача про скасування виставлених йому до сплати рахунків, ВАТ "Укртелеком" правомірно відключило телефонний зв'язок в зв'язку з неоплатою ОСОБА_1 послуг і не завдало позивачу моральної шкоди.

На підтвердження своїх доводів ВАТ "Укртелеком" надало відповідні докази.

Суд у порушення вимог статей 60, 62, 214, 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, пояснень відповідача не перевірив, у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не дав оцінки змісту та умовам укладеного між сторонами договору на надання послуг телефонного зв'язку, не встановив та не зазначив у рішенні в чому полягає невиконання ВАТ "Укртелеком" зазначеного договору, не зазначив і доказів, на підставі яких дійшов до висновку про те, що позивачу не було надано повної, доступної та достовірної інформації про можливі наслідки користування послугами міжнародного зв'язку.

Суд не з'ясував чи були фактично проведені з телефону ОСОБА_1 за номером НОМЕР_1 міжнародні переговори, не зазначив у рішенні доказів, які свідчать про те, що зазначені переговори проводилися сторонніми особами, не визначився з правовими підставами, за якими дійшов до висновку про скасування рахунків по оплаті послуг міжнародного зв'язку, не вмотивував належним чином своїх висновків про порушення саме ВАТ "Укртелеком" прав позивача, не встановив також обставин і доказів, які свідчать про завдання діями відповідача ОСОБА_1 моральної шкоди, не зазначив у рішенні в чому така шкода полягає.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 316 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в рішенні не зазначив конкретні обставини й факти, що спростовують такі доводи, і скасував рішення суду першої інстанції лише частково, також ухваливши рішення про задоволення позовних вимог.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 липня 2007 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 10 квітня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.