Р I Ш Е Н Н Я
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України у складі:
Головуючого
Яреми А.Г.,
суддів:
Левченка Є.Ф.,
Пшонки М.П.,
Лихути Л.М.,
Романюка Я.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в м. Стаханові Луганської області про відшкодування
моральної шкоди за касаційною скаргою відділення виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України в м. Стаханові на
рішення Кіровського міського суду від 14 листопада 2006 року та
ухвалу апеляційного суду Луганської області від 31 січня 2007
року,
в с т а н о в и л а :
В червні 2005 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в м. Стаханові Луганської області про відшкодування
моральної шкоди, завданої їй у зв"язку зі смертю сина в результаті
нещасного випадку на виробництві.
Рішенням Кіровського міського суду від 14 листопада 2006
року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської
області від 31 січня 2007 року, позов задоволено. Стягнуто з
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в м. Стаханові на користь ОСОБА_1 23 600 грн. на
відшкодування моральної шкоди, що становить двісті розмірів
мінімальної заробітної плати на час ухвалення рішення.
В касаційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в м. Стаханові просить скасувати
зазначені судові рішення, посилаючись на їх необгрунтованість та
порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши
матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія
суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає до
задоволення.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
під час
ухвалення рішення суд серед іншого вирішує такі питання: 1) чи
мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення,
та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані
(пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для
вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які
правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка
правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої
інстанції, з чим погодився апеляційний суд, виходив з того, що
відповідальність за моральну шкоду, завдану позивачці у зв"язку зі
смертю її сина в результаті нещасного випадку на виробництві, на
підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"
( 1105-14 ) (1105-14)
повинен нести відповідач.
Однак, з таким висновком погодитися не можна.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
, дія цього Закону
поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору
(контракту).
Згідно з ч. 1 ст. 21 зазначеного Закону у разі настання
страхового випадку, а таким на підставі ст.ст. 13 та 14 цього
Закону є нещасний випадок на виробництві, що спричинив
застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму у
процесі виконання ним трудових обов'язків, Фонд соціального
страхування від нещасних випадків зобов"язаний у встановленому
законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати
шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я
або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували
на його утриманні, страхові виплати. Перелік грошових сум
страхових виплат на відшкодування такої шкоди міститься в п. 1 ч.
1 ст. 21 Закону, серед яких п.п. е) передбачено виплату грошової
суми за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди
потерпілому. До грошових сум, які в разі смерті застрахованого
працівника підлягають виплаті особам, що перебували на його
утриманні, Законом віднесено одноразову допомогу, пенсію у зв"язку
з втратою годувальника та відшкодування вартості пов'язаних з
похованням ритуальних послуг (п.п. б), д) п. 1; п. 2 ч. 1 ст. 21
Закону).
Виплату Фондом грошових сум на відшкодування моральної шкоди,
завданої смертю потерпілого у зв'язку з нещасним випадком на
виробництві, членам його сім"ї зазначеним законом не передбачено і
така за наявності для цього підстав повинна виплачуватись особою,
яка її заподіяла, на підставі ст. 440-1 чинного на час виникнення
спірних правовідносин ЦК Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
1963 року. Не
передбачено законом і відшкодування Фондом такої шкоди в разі
ліквідації юридичної особи, зобов'язаної до її відшкодування.
Претензії кредиторів в такому разі задовольняються в порядку,
передбаченому ст. 61 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
Судом встановлено, що 6 травня 2001 року в результаті
нещасного випадку на виробництві загинув син позивачки ОСОБА_2,
чим їй завдано моральних страждань. Вироком Кіровського міського
суду від 28 грудня 2002 року на користь позивачки стягнуто з
товариства з обмеженою відповідальністю "Металом-Iнвест", з вини
посадової особи якого стався нещасний випадок на виробництві з
ОСОБА_2, 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
28 квітня 2004 року товариство з обмеженою відповідальністю
"Металом-Iнвест" ліквідовано.
У зв"язку з встановленим в суду не було підстав для
застосування норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання України, які спричинили втрату
працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
.
Таким чином, правильно встановивши обставини, що мають
значення для справи, суд разом з тим до спірних правовідносин
помилково застосував закон, який не підлягав застосуванню, що
відповідно до ст. 341 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
є підставою для
скасування судового рішення і ухвалення нового про відмову в
позові.
Керуючись ч. 1 ст. 2, п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
, п. 5 ч. 1 ст. 336,
ст. 341, ч. 2 ст. 344 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,
в и р і ш и л а :
Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в м. Стаханові Луганської області
задовольнити.
Рішення Кіровського міського суду від 14 листопада 2006 року
та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 31 січня 2007
року скасувати і ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до відділення виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України в м. Стаханові
Луганської області про відшкодування моральної шкоди відмовити за
його безпідставністю.
Рішення оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Г. Ярема
Судді: Є.Ф. Левченко
Л.М. Лихута
М.П. Пшонка
Я.М. Романюк