У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України в складі :
головуючого Гнатенка А.В.,
суддів: Григор'євої Л.I., Косенка В.Й.,
Гуменюка В.I., Данчука В.Г. -
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні жилим
приміщенням та виселення, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до
ОСОБА_1, Вінницького поштамту про визнання ордера недійсним, за
касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Вінницької
області від 22 березня 2007 року,
в с т а н о в и л а :
У червні 2006 року позивачка звернулася в суд із зазначеним
позовом, мотивуючи його тим, що 17 лютого 2006 року адміністрацією
Вінницької дирекції поштамту на підставі спільного рішення
адміністрації та профспілкового комітету Вінницького поштамту від
9 лютого 2006 року на її ім'я був виданий ордер НОМЕР_1 на кімнату
№АДРЕСА_1 у м. Вінниці. Зазначала, що 22 лютого 2006 року
відповідачці також був виданий ордер НОМЕР_2 на вказану кімнату,
який рішенням адміністрації та профспілкового комітету Вінницького
поштамту від 4 квітня 2006 року був анульований.
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 чинить перешкоди в користуванні
спірною кімнатою, просила зобов'язати її усунути перешкоди в
користуванні цією кімнатою та виселити з неї на підставі ст. ст.
109, 117, 129 ЖК України ( 5464-10 ) (5464-10)
.
У листопаді 2006 року ОСОБА_2 звернулась в суд із зустрічним
позовом, мотивуючи його тим, що з червня 1992 року постійно мешкає
в спірній кімнаті, регулярно сплачує кошти за користування нею,
іншого житла не має.
Посилаючись на те, що ордер ОСОБА_1. на спірне жиле
приміщення був виданий із порушенням вимог чинного законодавства,
просила визнати його недійсним на підставі ст. ст. 59, 129 ЖК
України ( 5464-10 ) (5464-10)
.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 2 лютого
2007 року позов ОСОБА_2. задоволено: визнано виданий ОСОБА_1.
ордерНОМЕР_1 недійсним, у задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 22 березня
2007 року рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 2
лютого 2007 року скасовано, позов ОСОБА_1. задоволено: визнано
ОСОБА_2. такою, що втратила право користування спірною кімнатою,
виселено її з указаної кімнати без надання іншого жилого
приміщення, стягнуто з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1. 16 грн.
судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2.
відмовлено.
У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі
ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду Вінницької
області від 22 березня 2007 року та залишити в силі рішення
Ленінського районного суду м. Вінниці від 2 лютого 2007 року,
посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм
матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2. підлягає задоволенню з таких
підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі спільного
рішення адміністрації та профспілкового комітету Вінницького
поштамту від 9 лютого 2006 року ОСОБА_1. 17 лютого 2006 року був
виданий ордерНОМЕР_1 на кімнату №АДРЕСА_1 у м. Вінниці.
Згідно з протоколом №НОМЕР_3 спільного засідання
адміністрації, профкому та працівників Вінницького поштамту було
вирішено вважати вільною кімнату №АДРЕСА_1 (а.с. 10).
Рішенням спільного засідання адміністрації та профкому
Вінницького поштамту (протокол №НОМЕР_4) вирішено ордерНОМЕР_1 від
17 лютого 2006 року визнати дійсним, а ордер НОМЕР_2 від 22 лютого
2006 року, виданий ОСОБА_2. на кімнату АДРЕСА_1, вважати недійсним
та анулювати його (а.с. 13).
Задовольняючи позов ОСОБА_2. про визнання ордераНОМЕР_1 від
17 лютого 2006 року, виданого ОСОБА_1., недійсним і відмовляючи
ОСОБА_1. у позові про усунення перешкод у користуванні жилим
приміщенням шляхом визнання ОСОБА_2. такою, що втратила право на
користування цим приміщенням, і її виселення, суд виходив із того,
що ордерНОМЕР_1 від 17 лютого 2006 року на кімнату №АДРЕСА_1 був
виданий ОСОБА_1. з порушенням вимог чинного законодавства України:
ст. 129 ЖК України ( 5464-10 ) (5464-10)
та п. 10 Примірного положення про
гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів Української
РСР від 3 червня 1986 року № 208 ( 208-86-п ) (208-86-п)
(далі - Положення).
При цьому суд дав належну оцінку рішенню спільного засідання
адміністрації та профкому Вінницького поштамту від 4 квітня 2006
року, яким було визнано недійсним та анульовано ордер НОМЕР_2 від
22 лютого 2006 року всупереч вимогам ст. 59 ЖК України
( 5464-10 ) (5464-10)
- у позасудовому порядку - і визнано спірну жилу
кімнату вільною без дотримання вимог ст. 72 ЖК України
( 5464-10 ) (5464-10)
, відповідно до якої прийняття вказаного рішення було
можливим за умови визнання в судовому порядку ОСОБА_2. такою, що
втратила право користування спірною жилою кімнатою, внаслідок її
відсутності понад встановлені ст. 71 ЖК України ( 5464-10 ) (5464-10)
строки.
Висновок суду є законним і обгрунтованим виходячи з того, що
ОСОБА_2 у встановленому законом порядку набула право користування
жилим приміщенням відповідно до ст. 129 ЖК України ( 5464-10 ) (5464-10)
-
на підставі виданого ордера; це право не втратила, оскільки на час
прийняття рішення про надання спірної кімнати ОСОБА_1.
продовжувала працювати на дільниці міжміського телефонного зв'язку
№ 2 Центру технічної експлуатації міжміського
телеграфно-телефонного зв'язку та користуватися цією кімнатою,
сплачувала кошти за користування нею й комунальні послуги.
У зв'язку з цим суд дійшов правильного висновку про
відсутність передбачених законом (ст. ст. 71, 125, 132 ЖК України
( 5464-10 ) (5464-10)
) підстав для визнання її такою, що втратила право
користування жилим приміщенням, і виселення.
Зазначені висновки узгоджуються також із нормами ст. ст. 9,
59 ЖК України ( 5464-10 ) (5464-10)
та Положенням, які регулюють порядок
надання жилої площі в гуртожитках і якими не передбачено право
адміністрації підприємства, установи, організації чи органу
кооперативної або іншої громадської організації та відповідного
профспілкового комітету анулювати виданий ордер, оскільки згідно
зі ст. 129 ЖК України ( 5464-10 ) (5464-10)
ордер є підставою для вселення
на надану жилу площу, після якого особа набуває право користування
жилим приміщенням. Позбавлення такого права або виселення особи
можливе лише з підстав, передбачених законом, зокрема, ст. ст. 59,
72, 107, 109 ЖК України ( 5464-10 ) (5464-10)
. Виключно з підстав і в
порядку, передбачених законом, може здійснюватись обмеження права
користування жилим приміщенням (ч. 3 ст. 9 ЖК України
( 5464-10 ) (5464-10)
).
Скасовуючи законне та обгрунтоване рішення суду першої
інстанції й постановляючи нове рішення про задоволення позову та
відмову в задоволенні зустрічного позову, апеляційний суд
неправильно застосував норми матеріального права щодо надання та
позбавлення жилої площі в гуртожитках, у зв'язку з чим відповідно
до ст. 339 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
рішення апеляційного суду
підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої
інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Вінницької області від 22 березня
2007 року скасувати, залишити в силі рішення Ленінського районного
суду м. Вінниці від 2 лютого 2007 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.В. Гнатенко
Судді: Л.I. Григор'єва
В.I. Гуменюк
В.Й. Косенко
В.Г. Данчук