У Х В А Л А

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

     11 липня 2007 року м. Київ

     Колегія суддів Судової палати у цивільних справах  Верховного
Суду України у складі:

     Головуючого:   Яреми А.Г.

     Суддів: Левченка Є.Ф., Лихути  Л.М.,  Пшонки  М.П.,  Романюка
Я.М.,

     розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
Вінницького   обласного   комунального   гуманітарно-педагогічного
коледжу про визнання незаконним наказу про  звільнення  з  роботи,
поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного
прогулу,

                     в с т а н о в и л а :

     У серпні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду  з  позовом  до
Вінницького   обласного   комунального   гуманітарно-педагогічного
коледжу про визнання незаконним наказу про  звільнення  з  роботи,
поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного
прогулу, мотивуючи тим, що наказом НОМЕР_1від 27 червня 2006  року
вона була незаконно звільнена з займаної посади IНФОРМАЦIЯ_1 з  29
червня 2006 року у зв'язку із скороченням посади за п.1 ст.40 КЗпП
України  ( 322-08 ) (322-08)
          без  належного  завчасного  попередження  про
майбутнє  звільнення  і  не  дотримання   інших   умов   трудового
законодавства.

     Рішенням  Ленінського  районного  суду  м.  Вінниці  від   15
листопада 2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного  суду
Вінницької області від 9 січня 2007  року,  в  задоволенні  позову
ОСОБА_1 відмовлено.

     У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1  просить  скасувати  судові
рішення і  справу  направити  на  новий  розгляд,  посилаючись  на
неправильне  застосування  судом  норм  матеріального   права   та
порушення норм процесуального права.

     Колегія  суддів  вважає,   що   касаційна   скарга   підлягає
задоволенню з таких підстав.

     Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд виходив із того,
що  суду  не  було  надано  доказів   порушення   норм   трудового
законодавства при звільненні ОСОБА_1

     Проте такий висновок суду зроблено без  належного  з'ясування
обставин справи і перевірки доводів сторін.

     Згідно з вимогами п.1 ст.40 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
          трудовий
договір,  укладений  на  невизначений  строк,  а  також  строковий
трудовий договір до закінчення строку його  чинності  можуть  бути
розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в
організації  виробництва  і  праці,  в  тому   числі   ліквідації,
реорганізації,  банкрутства  або  перепрофілювання   підприємства,
установи,   організації,   скорочення   чисельності   або    штату
працівників.

     Таке  звільнення  допускається  у  випадку,  коли   неможливо
перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

     Відповідно  до  положень  ст.43   КЗпП   України   ( 322-08 ) (322-08)
        
розірвання трудового договору з підстав,  передбачених  п.1  ст.40
даного кодексу (крім випадку  ліквідації  підприємства,  установи,
організації)  може  бути  проведено  лише  за  попередньою  згодою
профспілкового органу первинної профспілкової організації,  членом
якої є працівник.

     Власник або  уповноважений  ним  орган  має  право  розірвати
трудовий договір не пізніш як через місяць з дня  одержання  згоди
профспілкового комітету.

     Вважаючи  звільнення  ОСОБА_1  законним   і   відмовляючи   в
задоволенні позову про поновлення на роботі, суд  не  з'ясував  чи
приймались відповідачем міри  по  працевлаштуванню  позивачки,  чи
можливо було перевести її на іншу роботу.

     Суд також та  не  взяв  до  уваги,  що  згода  профспілкового
комітету на звільнення була надана рішенням профкому  НОМЕР_2  від
18 квітня 2006 року, тобто більш як за 2 місяці до дня звільнення,
коли згода профкому втратила  свою  чинність.  При  цьому  суд  не
дотримав вимог, передбачених ч.9  ст.43  КЗпП  України  ( 322-08 ) (322-08)
        
щодо зупинення провадження у справі і запиту згоди  профспілкового
комітету у такому випадку.

     На ці порушення норм матеріального права не звернув  уваги  і
апеляційний суд, залишивши рішення суду першої інстанції в силі.

     За таких обставин  судові  рішення  підлягають  скасуванню  з
направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

     Керуючись ст.ст. 336, 338, 343, 344 ЦПК України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,
колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного  Суду
України,

     у х в а л и л а :

     Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

     Рішення  Ленінського  районного  суду  м.  Вінниці   від   15
листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області
від 9 січня 2007 року  скасувати,  а  справу  направити  на  новий
розгляд до суду першої інстанції.

     Ухвала оскарженню не підлягає.

     Головуючий:  Ярема А.Г.

     Судді:  Левченко Є.Ф.

     Лихута Л.М.

     Пшонка М.П.

     Романюк Я.М.