У Х В А Л А

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

     11 липня 2007 року

     м. Київ

        Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

                Верховного Суду України в складі:

     головуючого

     Гнатенка А.В.,

     суддів:

     Гуменюка В.I., Косенка В.Й., Данчука В.Г., Костенка А.В.,-

     розглянувши в судовому засіданні справу за позовом  прокурора
Садгірського району м. Чернівців у інтересах  ОСОБА_1  до  ОСОБА_2
про усунення перешкод у здійсненні  права  користування  приватною
власністю, зустрічним позовом  ОСОБА_2  до  ОСОБА_1  про  визнання
недійсним договору дарування, за касаційними скаргами  ОСОБА_1  та
прокурора Чернівецької області на рішення колегії  суддів  судової
палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької  області
від 14 грудня 2005 року, -

                       в с т а н о в и л а:

     Прокурор Садгірського району м. Чернівців у інтересах ОСОБА_1
звернувся в суд з позовом до відповідача про усунення  перешкод  у
здійсненні права користування приватною власністю.

     Обгрунтовував вимоги тим, що на підставі  договору  дарування
квартири  від  14  травня  2004   року,   посвідченого   приватним
нотаріусом Чернівецького міського  нотаріального  округу  ОСОБА_3,
реєстраційний НОМЕР_1, квартира під номером АДРЕСА_1,  складається
з однієї житлової кімнати загальною площею 37 кв.м, у  тому  числі
житловою площею 17,5 кв.м, перейшла у власність ОСОБА_1 Відповідно
до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно  від  7
грудня 2004 року, виданого Чернівецьким комунальним обласним  бюро
технічної інвентаризації, квартира  АДРЕСА_1  на  праві  приватної
власності зареєстрована за ОСОБА_1.

     Зазначав, що, починаючи з моменту  дарування  квартири  і  до
теперішнього  часу,  ОСОБА_1  не   може   користуватись   указаною
квартирою, оскільки відповідачка її не звільняє та фактично в  ній
мешкає.

     Просив зобов'язати ОСОБА_2 звільнити квартиру  АДРЕСА_1,  яка
на праві приватної власності належить ОСОБА_1

     У липні 2005 року ОСОБА_2  звернулася  в  суд  із  зустрічним
позовом до ОСОБА_1  про  визнання  недійсним  договору  дарування,
обгрунтовуючи  свої  позовні  вимоги  тим,  що  фактично   договір
дарування спірної квартири не може бути визнаний дійсним, тому  що
вона ніколи не мала наміру дарувати своє житло сторонній особі.

     Скориставшись довірою ОСОБА_1 та можливістю на підставі  його
доручення від 17 березня 2004 року проводити угоди з  нерухомістю,
свідок ОСОБА_4 продала трикімнатну квартиру  останнього,  а  кошти
частково віддала, крім вартості  однокімнатної  квартири,  надавши
обіцянку  ОСОБА_2  купити  їй  інше  житло  після  оформлення  нею
договору дарування своєї квартири на ім'я ОСОБА_1.

     Рішенням Садгірського районного  суду  м.  Чернівців  від  27
вересня 2005 року позов прокурора Садгірського району м. Чернівців
у інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у  здійсненні
права користування  приватною  власністю  задоволено.  Зобов'язано
ОСОБА_2 звільнити квартиру АДРЕСА_1.

     У  задоволенні  зустрічного  позов  ОСОБА_2  до  ОСОБА_1  про
визнання недійсним договору дарування відмовлено.

     Рішенням колегії суддів судової палати  у  цивільних  справах
апеляційного суду Чернівецької області від  14  грудня  2005  року
зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та  постановлено
нове, яким у задоволенні основного позову відмовлено, а зустрічний
позов ОСОБА_2  задоволено.  Визнано  недійсним  договір  дарування
квартири АДРЕСА_1.

     У касаційних скаргах ОСОБА_1 та прокурор Чернівецької області
просять скасувати постановлене у справі рішення  суду  апеляційної
інстанції  й  залишити  в  силі  рішення  суду  першої  інстанції,
посилаючись  на   неправильне   застосування   судом   апеляційної
інстанції   норм   матеріального   права   та    порушення    норм
процесуального права.

     Касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

     Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
         підставами
касаційного  оскарження  є  неправильне  застосування  судом  норм
матеріального права чи порушення норм процесуального права.

     Згідно  з  вимогами  ст.  335  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          суд
касаційної  інстанції  в   межах   касаційної   скарги   перевіряє
правильність застосування судом першої інстанції  або  апеляційної
інстанції норм матеріального чи процесуального  права  і  не  може
встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,  що  не  були
встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним,  вирішувати  питання
про достовірність чи недостовірність того чи  іншого  доказу,  про
перевагу одних доказів над іншими.

     Оскільки  доводи  касаційної  скарги  не  дають  підстав  для
висновку, що при розгляді справи  судом  допущено  порушення  норм
матеріального або процесуального  права,  які  передбачені  ст.ст.
338 - 341 ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          як  підстави  для  скасування
рішень, колегія суддів вважає  за  необхідне  відхилити  касаційну
скаргу.

     Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,  колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

                        у х в а л и л а :

     Касаційні скарги ОСОБА_1 та  прокурора  Чернівецької  області
відхилити.

     Рішення колегії суддів судової  палати  у  цивільних  справах
апеляційного суду Чернівецької області від  14  грудня  2005  року
залишити без зміни.

     Ухвала набирає  законної  сили  з  моменту  її  оголошення  й
оскарженню не підлягає.

     Головуючий

     А.В. Гнатенко

     Судді:

     В.I. Гуменюк

     В.Г. Данчук

     В.Й. Косенко

     А.В. Костенко