У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України в складі:
головуючого
Гнатенка А.В.,
суддів:
Григор'євої Л.I.,
Данчука В.Г.,
Гуменюка В.I.,
Косенка В.Й.-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1,
ОСОБА_2 до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції,
Територіального управління державної судової адміністрації в
Житомирській області, Державної судової адміністрації України,
Управління Державного казначейства України в Житомирській області,
Головного управління Державного казначейства України при
Міністерстві фінансів України, Міністерства фінансів України про
стягнення грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб
за касаційною скаргою Державної судової адміністрації України на
рішення Королівського районного суду м. Житомира від 2 червня 2006
року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 20
листопада 2006 року,
в с т а н о в и л а:
У лютому 2006 року позивачі звернулися в суд із зазначеним
позовом, посилаючись на те, що працюють суддями Черняхівського
районного суду Житомирської області та відповідно до ст. 1 Указу
Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 "Про додаткові
заходи щодо соціального захисту суддів" ( 584/95 ) (584/95)
звільнені від
сплати прибуткового податку. Гарантії незалежності суддів,
включаючи заходи їх правового захисту, матеріального і соціального
забезпечення, передбачені законом, поширюються на всіх суддів
України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними
актами України і Автономної Республіки Крим. Рішенням
Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року у справі про
зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій
зазначено, що норми про матеріальне і побутове забезпечення
суддів, їх соціальний захист не можуть бути скасовані чи знижені
без відповідної компенсації. Надання суддям пільг, компенсацій і
гарантій не може ставитися у залежність від бюджетного
фінансування. У зв'язку з набранням чинності з 1 січня 2004 року
Закону України "Про податок з фізичних осіб" ( 889-15 ) (889-15)
з 1 січня
2004 року до 31 грудня 2004 року з нарахованої позивачам
заробітної плати утримано податок. У зв'язку з викладеним просили
стягнути з відповідачів компенсацію сум податку з доходів фізичних
осіб.
Рішенням Королівського районного суду м. Житомира від 2
червня 2006 року, частково зміненим рішенням апеляційного суду
Житомирської області від 20 листопада 2006 року, позов задоволено.
Стягнуто з Державної судової адміністрації України на користь
ОСОБА_1 2489,45 грн. та на користь ОСОБА_2 - 2944,96 грн.
Зобов'язано Державне казначейство України провести видатки з
державного бюджету, передбачені Державною судовою адміністрацією
України для проведення відповідних виплат.
У касаційній скарзі Державна судова адміністрація України
ставить питання про скасування зазначених судових рішень та
ухвалення нового про відмову в позові, посилаючись на
невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне
застосування судом норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши
матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія
суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
За правилами ст. 15 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
суди розглядають
в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених,
невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що
випливають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових
відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли
розгляд таких справ проводиться за правилами іншого провадження.
Відповідно до п. 9 розділу ХI ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
заяви і
скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових
відносин, розглядаються в порядку, встановленому Кодексом
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Згідно із ст. 17 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
компетенція
адміністративних судів поширюється на: спори фізичних чи юридичних
осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень,
дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на
публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
У п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
передбачено, що
публічною службою є діяльність на державних політичних посадах,
професійна діяльність суддів, інша державна служба. Позивачами
заявлені вимоги про стягнення грошової компенсації сум податку з
доходів фізичних осіб, які пов'язані з їх професійною діяльністю.
Розглядаючи справу, суд зазначених вимог закону не врахував,
вирішив спір, який підлягав розгляду за правилами
адміністративного судочинства, у порядку цивільного судочинства.
Суд апеляційної інстанції на ці порушення не звернув уваги.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 340, ч. 1 ст. 205 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, судове рішення підлягає скасуванню в касаційному
порядку із закриттям провадження у справі, якщо справа не підлягає
розгляду в порядку цивільного судочинства.
Оскільки порушення провадження у справі та її розгляд
помилково здійснено за правилами ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, усі
постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а
провадження у справі - закриттю.
Керуючись ст. ст. 336, 340 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України
задовольнити частково.
Рішення Королівського районного суду м. Житомира від 2 червня
2006 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 20
листопада 2006 року скасувати, провадження у справі закрити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
А.В. Гнатенко
Судді:
Л.I. Григор'єва
В.I. Гуменюк
В.Г. Данчук
В.Й. Косенко