У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 липня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України у складі:
Головуючого
Яреми А.Г.,
суддів:
Левченка Є.Ф.,
Пшонки М.П.,
Лихути Л.М.,
Романюка Я.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого
акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія
"Миколаївобленерго" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди за
касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства
"Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" на рішення
апеляційного суду Миколаївської області від 16 січня 2007 року,
в с т а н о в и л а :
В липні 2006 року відкрите акціонерне товариство
"Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" (далі - ВАТ "ЕК
"Миколаївобленерго") звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про
відшкодування шкоди, завданої викраденням електричної енергії.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 16
жовтня 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на
користь ВАТ "ЕК "Миколаївобленерго" 436 грн. 75 коп. вартості
використаної поза обліком електричної енергії.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 16 січня
2007 року рішення суду першої інстанції змінено. Стягнуто з
ОСОБА_1 на користь ВАТ "ЕК "Миколаївобленерго" 1 833 грн. 51 коп.
шкоди.
В касаційній скарзі ВАТ "ЕК "Миколаївобленерго" просить
скасувати рішення апеляційного суду та передати справу на новий
розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на його
необгрунтованість та порушення судом норм матеріального та
процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши
матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія
суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає до
задоволення.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
під час
ухвалення рішення суд серед іншого вирішує такі питання: 1) чи
мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення,
та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані
(пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для
вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які
правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка
правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої
інстанції виходив з доведеності факту викрадення відповідачкою
електричної енергії та завдання цим збитків енергопостачальнику -
позивачу по справі, однак зменшив розмір відшкодування шкоди,
врахувавши матеріальне становище відповідачки.
Змінюючи зазначене рішення, апеляційний суд виходив з того,
що спірні правовідносини є договірними, а тому норми ст. 1193 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, на підставі яких суд зменшив розмір
відшкодування шкоди, на них не поширюються. Разом з тим, через
допущене позивачем порушення свого обов"язку проводити контрольне
знімання показань лічильника не менш як один раз на 6 місяців
апеляційний суд визначив розмір відшкодування шкоди за зазначений
період.
Однак, погодитися з таким висновком не можна.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику"
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
споживання енергії можливе лише на підставі договору
з енергопостачальником.
Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов
договору з енергопостачальником та правил користування електричною
енергією згідно із законодавством України.
На підставі п. 48 Правил користування електричною енергією
для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України
від 26 липня 1999 року № 1357 ( 1357-99-п ) (1357-99-п)
, споживач несе
відповідальність згідно із законодавством за розкрадання
електричної енергії у разі споживання електричної енергії без
приладів обліку.
Пункт 4 Порядку визначення розміру і відшкодування збитків,
завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної
енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8
лютого 2006 року № 122 ( 122-2006-п ) (122-2006-п)
, встановлює, що обсяг
електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення
споживачами правил користування електричною енергією, визначається
за величиною розрахункового споживання електричної енергії
протягом періоду порушення на підставі акта виявлених порушень,
складеного відповідно до методики визначення обсягу та вартості не
облікованої електричної енергії, затвердженої Національною
комісією регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ).
Згідно з п. 5 чинної на час виникнення спірних правовідносин
Методики обчислення розміру відшкодування збитків, завданих
електропостачальнику внаслідок порушення споживачем Правил
користування електричною енергією для населення, затвердженої
постановою НКРЕ від 22 листопада 1999 року № 1416 та
зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 грудня 1999 року
за № 919/4212 ( z0919-99 ) (z0919-99)
, розрахунок завданих
енергопостачальнику збитків здійснюється:
за добовою величиною розрахункового споживання електричної
енергії;
за кількістю днів з дня останнього контрольного зняття
представником енергопостачальника показів приладу обліку чи його
технічної перевірки до дня усунення порушення (зокрема, у разі
виявлення представником енергопостачальника прихованої
електропроводки, пристрою, що занижує покази приладу обліку,
кількість днів обчислюється з дня останньої технічної перевірки і
до дня усунення порушення, але не більше терміну позовної
давності);
за тарифами (цінами) для населення, що діяли у період, за
який нараховується розмір збитків.
Судом встановлено, що відповідачка безобліково
використовувала електричну енергію шляхом накиду дротів
навантаження на фазні ізолятори.
Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, не обгрунтував
свого висновку про те, що зазначене порушення не вважається
використанням прихованої електропроводки та не слід у зв"язку з
цим обчислювати розмір відшкодування завданих енергопостачальнику
збитків за кількістю днів з дня останньої технічної перевірки і до
дня усунення порушення, але не більше терміну позовної давності,
та помилково обчислив розмір відшкодування збитків за період, коли
енергопостачальник зобов"язаний проводити контрольне зняття
показів приладу обліку.
Разом з тим, не можна погодитися і з рішенням суду першої
інстанції, оскільки, як правильно зазначив апеляційний суд,
відносини між сторонами не є деліктними і випливають з договору
про користування електричною енергією, а тому норми ст. 1193 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
на нього не поширюються.
Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій не
встановлено особи, яка вчинила розкрадання електричної енергії -
відповідачка, яка є власником будинку, чи особи, які в ньому
фактично проживають, хоча це має значення для справи, адже
відповідати за шкоду повинна особа, яка її завдала. Залежно від
встановленого суду слід було вирішити питання про залучення до
справи в якості відповідача заподіювача шкоди, якщо ним не є
відповідачка, та з"ясувати чи не слід в такому разі обчислювати
розмір відшкодування шкоди відповідно до п. 8 Методики, який
застосовується для обчислення розміру відшкодування шкоди у
випадку, коли договір з її заподіювачем не укладено, а не п. 6,
відповідно до якого провів нарахування позивач і який
застосовується для обчислення розміру шкоди, завданої особою, з
якою укладено договір про користування електри чною енергією.
Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального
права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно
до ч. 2 ст. 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
є підставою для скасування
ухваленого судового рішення з передачею справи на новий розгляд.
Оскільки зазначене порушення було допущено судом першої інстанції
і не було усунено апеляційним судом справу слід передати на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 2 ч. 1 ст. 344
ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів Судової палати у цивільних
справах Верховного Суду України,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" задовольнити
частково.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16
жовтня 2006 року та рішення апеляційного суду Миколаївської
області від 16 січня 2007 року скасувати і передати справу на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Г. Ярема
Судді: Є.Ф. Левченко
Л.М. Лихута
М.П. Пшонка
Я.М. Романюк