РIШЕННЯ
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     04 липня 2007 року м.Київ
 
        Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
 
                Верховного Суду України в складі:
 
     головуючого суддів:
 
     Гнатенка А.В., Гуменюка В.I., Григор'євої Л.I.,
 
     Данчука В.Г., Волкова О.Ф., -
 
      розглянувши в судовому засіданні справу за заявою громадянина
Iспанії  ОСОБА_1  про  усиновлення  неповнолітнього  ОСОБА_2,   за
касаційним    поданням    прокурора    Самарського    району    м.
Дніпропетровська й касаційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника
ОСОБА_3 на рішення Самарського районного суду м.  Дніпропетровська
від  07   квітня   2004   року   та   ухвалу   апеляційного   суду
Дніпропетровської області від 16 червня 2004 року,
 
                      в с т а н о в и л а :
 
     У березні 2004 року громадянин Iспанії ОСОБА_1  звернувся  до
суду із зазначеною вище заявою про усиновлення громадянина України
неповнолітнього    ОСОБА_2,     IНФОРМАЦIЯ_1,     уродженця     м.
Дніпропетровська, який знаходився  на  утриманні  та  вихованні  у
будинку дитини № 1  м.  Дніпропетровська.  У  поданій  заяві  було
викладено бажання про усиновлення дитини й зазначено про наявність
у заявника усіх визначених законодавством умов, а також те, що він
знає про стан здоров'я дитини. Зацікавлені особи з  цього  приводу
висловили  думку  про  доцільність   усиновлення   неповнолітнього
ОСОБА_2 заявником.
 
     Рішенням Самарського районного суду м.  Дніпропетровська  від
07 квітня 2003 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду
Дніпропетровської області від 16 червня 2004 року,  в  задоволенні
заяви ОСОБА_1 відмовлено.
 
     У касаційному поданні прокурора й касаційній скарзі  заявника
ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції  та
ухвали  суду  апеляційної  інстанції  у  зв'язку  із  неправильним
застосуванням   матеріального   закону    та    порушенням    норм
процесуального закону.
 
     Касаційне  подання  прокурора  й  касаційна  скарга  заявника
підлягають задоволенню з наступних підстав.
 
     Постановляючи рішення про відмову  у  задоволенні  заяви  про
усиновлення  неповнолітнього  громадянина   України   суд   першої
інстанції виходив із того, що в разі надання згоди на  усиновлення
будуть  порушені  вимоги,  передбачені  ст.207  Сімейного  кодексу
України ( 2947-14 ) (2947-14)
         та інтереси дитини,  оскільки  на  думку  суду
умови в яких проживає заявник не відповідають цим інтересам.
 
     Залишаючи  рішення   суду   першої   інстанції   без   зміни,
апеляційний суд виходив із того,  що  усиновлення  неповнолітнього
ОСОБА_2 громадянином Iспанії не буде відповідати  вимогам  діючого
законодавства України, оскільки усиновлення повинно проводитися за
умови забезпечення  дитині  прав  в  обсязі  не  меншому,  ніж  це
встановлено законами України.
 
     Разом з тим, з  висновками  судів  обох  інстанцій  не  можна
погодитися з наступних підстав.
 
     Відповідно до статті 283 Сімейного кодексу України (далі - СК
України ( 2947-14 ) (2947-14)
         ) усиновлення іноземцем в Україні дитини,  яка
є  громадянином  України,  здійснюється  на  загальних  підставах,
встановлених главою 18 цього Кодексу. Дитина, яка  є  громадянином
України, може бути усиновлена іноземцем, якщо  вона  перебуває  не
менш  як  один  рік  на  обліку  у  урядовому  органі   державного
управління з усиновлення та захисту прав дитини.
 
     Дитина може бути усиновлена іноземцем, якщо  протягом  одного
року з моменту взяття її на облік у  урядовому  органі  державного
управління з усиновлення  та  захисту  прав  дитини  не  виявилося
громадянина України, який бажав би  її  усиновити  або  взяти  під
опіку чи піклування до себе в сім'ю.
 
     За  змістом  ч.ч.  1,  2  ст.  211  СК  України   ( 2947-14 ) (2947-14)
        
усиновлювачем дитини може бути повнолітня дієздатна особа,  яка  є
старшою за дитину,  яку  вона  бажає  усиновити,  не  менш  як  на
п'ятнадцять років.
 
     Судом визнано встановленим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку  у
Центрі з усиновлення дітей Міністерства  освіти  і  науки  України
(далі  -  "Центрі  з  усиновлення  ...")  в  якості  кандидата   в
усиновителі за № НОМЕР_1 з 12 грудня 2003 року, а  дитина  ОСОБА_2
(анкета № НОМЕР_2) з 20 лютого  2003  року  -  в  централізованому
банку даних. Громадяни України не  виявили  бажання  усиновити  чи
взяти неповнолітню дитину під опіку. Дитина має незадовільний стан
здоров'я  :  затримка  психомовного  розвитку,  розлад  психічного
розвитку (а.с. 29, 35).
 
     Адміністрація Будинку дитини  №  1  м.  Дніпропетровська,  як
офіційний опікун неповнолітнього  ОСОБА_2  04  березня  2004  року
погодилася  на  його  усиновлення  громадянином  Iспанії   ОСОБА_1
(а.с.28).
 
     Висновком  виконавчого  комітету  Самарської  районної  у  м.
Дніпропетровську ради від 05  березня  2004  року  ОСОБА_1  надано
дозвіл на усиновлення неповнолітнього громадянина України ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_1 (а.с.34).
 
     "Центром з усиновлення ..." також  надано  ОСОБА_1  згоду  на
усиновлення неповнолітнього ОСОБА_2
 
     З матеріалів справи вбачається, що  після  перевірки  дозволу
українських державних органів на усиновлення ОСОБА_2  громадянином
Iспанії ОСОБА_1, придатності останнього  до  усиновлення  й  після
виконання попередніх вимог та у цілях,  передбачених  статтею  17д
Гаазької конвенції від 29 травня 1993 року щодо захисту дитини  та
міжнародного співробітництва  у  сфері  міжнародного  усиновлення,
буде надано дозвіл на  в'їзд  на  постійне  проживання  в  Iспанії
неповнолітньому ОСОБА_2 (а.с.50).
 
     Згідно із ст.ст. 11, 14  Конституції  Iспанії  всі  громадяни
цієї країни рівні перед законом. Iспанець за походженням  не  може
бути   позбавлений   іспанського   громадянства.   Статтею   19.1.
Цивільного  кодексу  Iспанії   визначено,   що   діти   усиновлені
громадянами Iспанії є іспанцями за походженням (а.с.49).
 
     Статтею 3 Глави 2, статтями 9, 175, 176  Глави  4  Цивільного
кодексу Iспанії (а.с.155-165) визначено, що неповнолітні мають всі
права відповідно до Конституції та  Міжнародних  Угод,  підписаних
Iспанією,  особливо  Конвенції  по   правам   дитини   Організації
Об'єднаних націй, а також інші права,  що  гарантовані  юридичними
нормами,  без  будь-якої  дискримінації   з   причин   народження,
національності,  раси,  статі,   розумової   неповноцінності   або
хвороби, релігії, мови,  культури,  власної  думки  або  будь-яких
інших особистих,  сімейних  чи  соціальних  обставин.  Усиновлення
установлене судом вступає в дію у відповідності до необхідних умов
передбачених  Iспанським  законодавством.  У  випадку  усиновлення
затвердженого компетентними органами інших країн, воно  вступає  в
законну силу безпосередньо після такого затвердження.  Усиновлення
можливе  за  умови,  якщо  усиновитель   є   старшим   25   років.
Усиновлюваними можуть бути лише  неповнолітні,  позбавлені  опіки.
Усиновлення затверджується судовим рішенням, яке завжди приймає до
уваги  інтереси  усиновлюваного  та  придатність  усиновителя  або
усиновителів до усиновлення.
 
     ОСОБА_1,  IНФОРМАЦIЯ_2,  працює  на  підприємстві   Майстерня
Туваса з 14.12.1987 року  й  має  з  цим  підприємством  постійний
контракт (а.с.47). За 2002 рік доходи ОСОБА_1  склали  52  079  43
євро (а.с.94).
 
     В його особистості  немає  ознак  психічної  патології,  стан
здоров'я відповідає нормам.  Після  неодноразових  невдалих  спроб
завагітніти у  ОСОБА_4,  з  якою  він  проживає,  ОСОБА_1  вирішив
усиновити дитину (а.с.64-70, 83,  101,  116-122).  Він  відповідає
всім вимогам іспанського законодавства щодо усиновлення й визнаний
придатним до усиновлення дитини на Україні віком  на  рік  молодше
ніж  його  син,  що  народився  IНФОРМАЦIЯ_3   (а.с.72,   88).   В
Центральному реєстрі правопорушників Міністерства юстиції  Iспанії
відсутні дані про  притягнення  до  кримінальної  відповідальності
ОСОБА_1 (а.с.111).
 
     Відділ Соціальної політики Уряду Гіпускоа, секція дитинства і
молоді та Відділи Соціальних Послуг,  відповідно  до  справи  щодо
усиновлення ОСОБА_1 взяли на себе зобов'язання робити обстеження з
адаптації дитини в  його  сім'ї,  до  тих  пір  коли  рішення  про
усиновлення, прийняте у  цій  країні  увійде  у  силу  в  Iспанії,
сповіщаючи про отримання  громадянства  та  надсилаючи  відповідні
звіти  в  компетентні  органи  України.  У  випадку,  якщо  дитина
залишиться без батьківської опіки,  Уряд  Гіпускоа  зобов'язується
прийняти всі необхідні заходи, в тому числі взяти  на  себе  опіку
дитини, відповідно до іспанського  законодавства,  сповіщаючи  про
прийняті рішення українські компетентні органи (а.с.75).
 
     Згідно із  заявою  ОСОБА_1  (а.с.114)  він  зобов'язується  у
строк, який не перевищує одного місяця з  дня  приїзду  дитини  до
Iспанії,  поставити  її  на  консульський  облік  у  консульському
відділі  посольства  України  в  Iспанії,  надавати  інформацію  у
посольство (не менше одного  разу  на  рік)  про  умови  життя  та
виховання дитини,  дозволяти  представнику  посольства  України  в
Iспанії  відвідувати  та   спілкуватися   з   дитиною,   зберігати
українське громадянство дитини до досягнення нею 18 років.
 
     Таким чином, висновки судів  обох  інстанцій  щодо  наявності
порушень  вимог  діючого  законодавства  України  та  Iспанії  при
наданні дозволу на усиновлення ОСОБА_1 неповнолітнього  ОСОБА_2  є
помилковими.
 
     Відповідно до ст.341 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
          суд  касаційної
інстанції має право  скасувати  судові  рішення  і  ухвалити  нове
рішення або змінити  рішення,  якщо  застосовано  закон,  який  не
поширюється на ці правовідносини, чи не  застосовано  закон,  який
підлягав застосуванню.
 
     Оскільки обставини  справи  встановлені  повно  і  правильно,
проте судами неправильно застосовано норми матеріального  права  й
порушено норми  процесуального  права  при  постановленні  судових
рішень, колегія суддів Судової палати у цивільних  справах  вважає
за  необхідне  рішення  суду  першої  інстанції  та  ухвалу   суду
апеляційної інстанції скасувати,  й  постановити  по  справі  нове
рішення щодо  часткового  задоволення  заяви  громадянина  Iспанії
ОСОБА_1 на усиновлення неповнолітнього громадянина України ОСОБА_2
 
     В заяві на усиновлення (а.с.3) ОСОБА_1  просив  суд  ухвалити
рішення про усиновлення ним  неповнолітнього  громадянина  України
ОСОБА_2, записати його батьком  цієї  дитини.  Крім  того,  просив
присвоїти ОСОБА_2 прізвище ОСОБА_1, а ім'я ОСОБА_5. По батькові не
зазначати. Місце й дату  народження  залишити  без  зміни.  Внести
зміни до актового запису НОМЕР_3 від 19.09.2002р.  про  народження
ОСОБА_2
 
     Згідно із ст.ст. 229 - 231 СК України ( 2947-14 ) (2947-14)
         особа,  яка
подала заяву про усиновлення, може виявити бажання бути  записаною
у Книзі реєстрації  народжень  матір'ю,  батьком  дитини,  змінити
відомості про місце народження та  дату  народження  дитини.  Якщо
усиновлювачами  є  одночасно  жінка  та  чоловік   і   якщо   вони
записуються батьками дитини, відповідно змінюються прізвище та  по
батькові дитини. За заявою усиновлювачів може  бути  змінено  ім'я
дитини. Для такої зміни  потрібна  згода  дитини.  Така  згода  не
вимагається, якщо дитина живе в сім'ї усиновлювачів  і  звикла  до
нового  імені.  Якщо  усиновлювач  записується   батьком   дитини,
відповідно змінюється по батькові дитини.
 
     З огляду на викладене колегія суддів  приходить  до  висновку
про те, що викладені в заяві про усиновлення вимоги щодо  внесення
змін до актового запису про  народження  ОСОБА_2  стосовно  батька
дитини, зміни  його  прізвища,  ім'я  та  по  батькові  підлягають
задоволенню частково.
 
     Зобов'язати  відповідний  орган  державної  реєстрації  актів
цивільного стану внести  зміни  до  актового  запису  НОМЕР_3  від
19.09.2002р. у Книзі реєстрації народжень,  зазначивши  в  розділі
прізвище : ОСОБА_1, розділі ім'я : ОСОБА_2, по батькові : ОСОБА_1.
Відповідно в розділі щодо батька дитини зазначити : ОСОБА_1.
 
     Відповідно  до  ст.225  СК  України  ( 2947-14 ) (2947-14)
          усиновлення
вважається здійсненим у день набрання чинності рішенням  суду  про
усиновлення.
 
     Згідно з ст.349 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
         рішення і ухвала суду
касаційної  інстанції  набирають  законної  сили  з   моменту   їх
оголошення.  З  моменту  оголошення  рішення  або   ухвали   судом
касаційної інстанції  скасовані  рішення  та  ухвали  суду  першої
інстанції або апеляційної інстанції втрачають законну силу.
 
     Керуючись ст.ст.  336,  337,  341  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,
колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного  Суду
України
 
                        в и р і ш и л а :
 
     Касаційне   подання   прокурора   Самарського    району    м.
Дніпропетровська і касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
 
     Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 07
квітня 2004 року та  ухвалу  апеляційного  суду  Дніпропетровської
області від 16 червня 2004 року скасувати.
 
     Постановити по справі нове рішення.
 
     Заяву   громадянина   Iспанії   ОСОБА_1    про    усиновлення
неповнолітнього   громадянина   України   ОСОБА_2,   IНФОРМАЦIЯ_1,
задовольнити частково.
 
     Зобов'язати  відділ  реєстрації  актів  громадянського  стану
Кіровського  районного  управління  юстиції  м.   Дніпропетровська
внести зміни до актового запису НОМЕР_3 від 19 вересня 2002 року в
Книзі  реєстрації  народжень,  зазначивши  в  розділі  прізвище  :
ОСОБА_1, розділі ім'я : ОСОБА_2, по батькові : ОСОБА_1. Відповідно
в розділі щодо батька дитини зазначити: ОСОБА_1. Iнші викладені до
цього відомості залишити без зміни.
 
     У задоволенні решти вимог відмовити.
 
     Рішення оскарженню не підлягає.
 
     Головуючий А.В.Гнатенко
 
     Судді : В.I.Гуменюк
 
     Л.I.Григор'єва
 
     В.Г.Данчук
 
     О.Ф.Волков