У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Гнатенка А.В.,
суддів:
Григор'євої Л.I., Данчука В.Г., Гуменюка В.I., Косенка В.Й.,-
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
малого приватного підприємства (далі - МПП) "Двіженіє", третя
особа: товарна біржа "Нерухомість-Південь", про визнання недійсним
договору купівлі - продажу комплексу нерухомого майна та за
позовом товариства з обмеженою відповідальністю
виробничо-комерційна фірма (далі-ТОВ ВКФ) "Відпочинок" до малого
приватного підприємства (далі - МПП) "Двіженіє", ОСОБА_1,
Коблівської сільської ради про визнання незаконним рішення
сільської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності
на нерухоме майно і договору купівлі - продажу комплексу
нерухомого майна та визнання права власності на комплекс
нерухомого майна,
в с т а н о в и л а:
У грудні 2003 року ОСОБА_1 звернулась із зазначеним позовом,
посилаючись на те, що IНФОРМАЦIЯ_1 вона з відповідачем уклала
договір купівлі-продажу комплексу нерухомого майна бар
"IНФОРМАЦIЯ_2" з атракціонами "Веселі гірки" у будинку АДРЕСА_1,
який було зареєстровано на товарній біржі "Нерухомість-Південь".
Хоча всі умови зазначеного договору сторони виконали, відповідач
ухиляється від його нотаріального посвідчення.
ОСОБА_1 просила визнати дійсним зазначений договір
купівлі-продажу комплексу нерухомого майна.
У грудні 2003 року ТОВ ВКФ "Відпочинок" звернулося до суду з
позовом до МПП "Двіженіє", ОСОБА_1, Коблівської сільської ради, в
якому зазначило, що спірний комплекс нерухомого майна бар
"IНФОРМАЦIЯ_2" з атракціонами "Веселі гірки" знаходиться на його
балансі і не був власністю МПП "Двіженіє". В звcязку з цим дане
підприємство не могло його продати.
ТОВ ВКФ "Відпочинок" просило визнати незаконним рішення
виконкому Коблівської сільської ради від IНФОРМАЦIЯ_3 про визнання
права власності на спірне майно та визнати недійсним свідоцтво про
право власності на нерухоме майно і договору купівлі-продажу
комплексу нерухомого майна, укладений між ОСОБА_1 і МПП "Двіженіє"
та визнати за ним право власності на комплекс нерухомого майна бар
"IНФОРМАЦIЯ_2" з атракціонами "Веселі гірки" у будинку АДРЕСА_1
Ухвалою судді Березанського районного суду від 22 грудня 2003
року зазначені позови були обcєднані в одне провадження.
Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області
від 5 лютого 2004 року позов ОСОБА_1 було задоволено, а в
задоволенні позову ТОВ ВКФ "Відпочинок" - відмовлено.
Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області
від 5 лютого 2004 року було скасовано заходи забезпечення позову.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 9 квітня
2004 року рішення Березанського районного суду Миколаївської
області від 5 лютого 2004 року було скасовано та постановлено нове
рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до МПП "Двіженіє",
третя особа: товарна біржа "Нерухомість-Південь", про визнання
недійсним договору купівлі - продажу комплексу нерухомого майна та
за позовом ТОВ ВКФ "Відпочинок" до МПП "Двіженіє", ОСОБА_1,
Коблівської сільської ради про визнання незаконним рішення
сільської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності
на нерухоме майно і договору купівлі - продажу комплексу
нерухомого майна та визнання права власності на комплекс
нерухомого майна було відмовлено.
У касаційній скарзі ТОВ ВКФ "Відпочинок" просить скасувати
рішення апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позову
товариства та задовольнити його позов, а в іншій частині залишити
зазначене рішення без змін, посилаючись на порушення судом норм
матеріального і процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких
підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи
своє рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до МПП
"Двіженіє" про визнання дійсним договору купівлі-продажу комплексу
нерухомого майна, суд апеляційної інстанції виходив з того, що
спірний договір купівлі-продажу комплексу нерухомого майна: бар
"IНФОРМАЦIЯ_2" з атракціонами "Веселі гірки", відповідно до вимог
статті 227 ЦК України (1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року) не потребує
нотаріального посвідчення оскільки нотаріальне посвідчення
обов'язкове лише для договорів купівлі-продажу жилого дому, якщо
хоча б однією із сторін в ньому є громадянин.
Проте з такими висновками суду погодитись не можливо.
Відповідно до статті 227 ЦК України (1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року)
договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально
посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин.
Недодержання цієї вимоги тягне за собою недійсність договору.
Як вбачається з матеріалів справи, договір купівлі-продажу
комплексу нерухомого майна укладено між МПП "Двіженіє", як
власником нерухомого майна, та ОСОБА_1, як фізичною особою.
Суд апеляційної інстанції помилково застосував положення
даної статті.
Згідно статті 48 ЦК України (1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року) недійсною
є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Тобто угода визнається недійсною, якщо вона не відповідає
вимогам закону, а саме: по своєму змісту не відповідає закону, не
додержана встановлена законом форма угоди, не встановлена
правоздатність сторін за угодою.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірний
договір купівлі-продажу був укладений на законних підставах, з
додержанням форми угоди, а тому підстави для визнання його
недійсним відсутні.
Крім того, Пленум Верховного Суду України у п. 4 своєї
постанови НОМЕР_1 "Про судову практику в справах про визнання угод
недійсними" зазначив, що з підстав недодержання нотаріальної форми
визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного
законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Якщо ж така угода виконана повністю або частково однією із сторін,
а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на
підставі частини 2 статті 47 ЦК України (1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року) за
вимогою сторін, яка виконала угоду, вправі визнати угоду дійсною.
Тому у суду першої інстанції були підстави для прийняття і
розгляду позовних вимог ОСОБА_1, оскільки відбулася купівля продаж
нерухомого майна.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції у порушення
вимог статей 303, 309 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
скасував
обгрунтоване рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
суду України дійшла висновку, що апеляційним судом скасоване
судове рішення, ухвалене згідно із законом, тому скасовує рішення
суду апеляційної інстанції і вважає необхідним залишити в силі
судове рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 336, 339, 345 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
виробничо-комерційної фірми "Відпочинок" задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 9 квітня
2004 року скасувати, залишити в силі рішення Березанського
районного суду Миколаївської області від 5 лютого 2004 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.В. Гнатенко
Судді: Л.I. Григор'єва
В.I. Гуменюк
В.Г. Данчук
В.Й. Косенко