У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 липня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України в складі:
головуючого
Гнатенка А.В.,
суддів:
Волкова О.Ф.,
Данчука В.Г.,
Григор'євої Л.I.,
Гуменюка В.I., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
закритого акціонерного товариства (далі - ЗАТ) "Об'єднання
"Дніпроенергодержбудпром" про стягнення вартості акцій товариства
та дивідендів,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2001 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним
позовом, в якому вказувала, що вона працювала на заводі
"Буддеталь" ЗАТ "Об'єднання "Дніпроенергодержбудпром" з 1973 року
по квітень 1995 року із звільненням по скороченню штатів. Під час
роботи на підприємстві у зв'язку з його реорганізацією та
приватизацією вона 30 серпня 1991 року за власні кошти придбала 7
акцій товариства на загальну суму 7000 карбованці (по 1000
карбованців кожна акція), що підтверджується відповідним
сертифікатом НОМЕР_1. В серпні 1992 року на її особовий рахунок
було зараховано додатково ще 7 акцій товариства (сертифікат
НОМЕР_2) із вказівкою про те, що право власності на такі акції та
право на нарахування по ним дивідендів виникає з 1 січня 1997
року.
Після звільнення з роботи позивачка неодноразово зверталась
до адміністрації підприємства з приводу вирішення питання
нарахування дивідендів на її акції, проте їй було відмовлено у
нарахуванні дивідендів.
Зважаючи на викладене, позивачка просила стягнути з
відповідача на свою користь вартість 14 акцій, що належать їй, а
також суму дивідендів за весь період користування цими акціями з
розрахунку 10 % річних.
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської
області від 8 липня 2005 року, залишеним без зміни ухвалою
апеляційного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2005 року,
позовні вимоги ОСОБА_1, задоволено частково: постановлено стягнути
з відповідача на користь позивачки 279 грн. 08 коп. вартості акцій
з урахуванням коефіцієнту інфляції.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить судові рішення в справі
скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення її позовних
вимог в повному обсязі. При цьому заявниця посилається на
неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального
права та порушення ними норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
У відповідності до вимог статті 335 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги
правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції
норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або
недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень
лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд касаційної інстанції не обмежений доводами касаційної
скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне
застосування норм матеріального права або порушення норм
процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування
рішення.
У ході касаційного розгляду даної цивільної справи виявлено,
що судами не враховано вимог матеріального закону, який підлягав
застосуванню, а також всіх обставин справи, які мають істотне
значення для правильного її вирішення, крім того допущено
порушення норм процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1. суд першої інстанції
виходив з того, що номінальна вартість акцій, які перебували у
власності позивачки, становить 279 грн. 08 коп. (ціна на момент
звільнення позивачки), вона не виконала своїх зобов'язань щодо
повернення акцій при звільненні, а на дивіденди ОСОБА_1 не мала
права, оскільки право на них виникало лише з 1 січня 1997 року.
При цьому судом зроблено висновок, що 7 акцій, які були передані
позивачці в серпні 1992 року, передані їй в рахунок неотриманих
дивідендів за 7 акцій, викуплених нею в 1991 році.
З наведеним погодився суд апеляційної інстанції, оскільки
залишив рішення суду першої інстанції без зміни.
Проте, з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки
вони суперечать нормам Законів України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
,
"Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, а також фактичним
обставинам та наявним в матеріалах справи матеріалам.
Крім того висновки суду зроблені без урахування внутрішніх
документів, які врегульовували діяльність підприємства та обіг
акцій підприємства, щодо витребування яких позивачка заявляла
клопотання. Посилання в рішенні суду лише на пункти 4, 14
Положення про акції акціонерного об'єднання
"Дніпроенергодержбудпром, затвердженого радою об'єднання 11 жовтня
1991 року (протокол №3) не може свідчити про правильність висновку
суду щодо необхідності частково задоволення позовних вимог
ОСОБА_1, оскільки відповідно до цього ж пункту 14 вказаного
Положення в разі звільнення робітників за скороченням штатів акції
викупаються підприємством з виплатою дивідендів, а у випадку
неповернення акцій на протязі 5 діб після звільнення дивіденди не
нараховуються, а акції оголошуються недійсними.
Однак в матеріалах справи відсутні дані щодо оголошення акцій
позивачки недійсними. Крім того, суд не врахував, що Положення про
акції зазначеного об'єднання суперечать Закону України "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
від 7 лютого 1991 року, який діяв на момент
затвердження Положення, в частині права власника на свій розсуд
володіти, користуватися й розпоряджатися належним йому майном.
Рішення суду не містить обгрунтування щодо відсутності у
позивачки права на отримання дивідендів, без посилання на
відповідне положення закону, хоча таке право вона мало відповідно
до Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
.
Так само відсутні будь-які обгрунтування з приводу визначення
вартості акцій, а в матеріалах справи міститься лише розрахунок
складений відповідачем, який і було покладено в основу рішення.
Також суд не звернув увагу на строк позовної давності щодо
вирішення позову ОСОБА_1 й не встановив з якого моменту було
допущено порушення її прав акціонера товариства.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що
постановлені судові рішення підлягають скасуванню з направленням
справи на новий судовий розгляд, оскільки такі рішення законними
та обгрунтованими відповідно до статті 202-1 ЦПК України (1963
( 1501-06 ) (1501-06)
року) та статті 213 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
вважати не
можна.
Керуючись статтями 335, 336, 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду
України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської
області від 8 липня 2005 року та ухвалу апеляційного суду
Кіровоградської області від 25 жовтня 2005 року скасувати, а
справу направити на новий судовий розгляд.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.В.Гнатенко
Судді: О.Ф.Волков
В.I.Гуменюк
Л.I.Григор'єва
В.Г.Данчук