Суддя Верховного Суду України Ярема А.Г., розглянувши 4 липня 2007 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 22 червня 2006 року, додаткове рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 13 листопада 2006 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 20 квітня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Куп'янського автотранспортного технікуму, третя особа - директор Куп'янського автотранспортного технікуму Демиденко Віктор Володимирович, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсаційних витрат, премії, допомоги на дитину та відшкодування моральної шкоди,

ОСОБА_1звернулася до суду із зазначеним позовом, вказуючи, що наказом в.о. директора Куп'янського автотранспортного технікуму НОМЕР_1 згідно з контрактом з педагогічним працівником цього ж технікуму вона була прийнята на роботу викладачем з 1 вересня 2004 року до 30 червня 2005 року і звільнена з посади наказом директора згаданого технікуму НОМЕР_2 у зв'язку із закінченням терміну дії контракту.

4 липня 2005 року адміністрація Куп'янського автотранспортного технікуму листом НОМЕР_3 повідомила її про закінчення терміну дії строкового трудового договору, запропонувала з'явитися до відділу кадрів для отримання трудової книжки та у 3-денний термін звернутися до бухгалтерії технікуму для одержання кінцевого розрахунку.

Вважає, що відповідач порушив п. 6.2.1. контракту, оскільки її не було попереджено про припинення дії контракту у встановлений в ньому двомісячний термін до закінчення його дії, що є підставою для продовження дії контракту на новий термін.

Після подачі нею заяви від 6 липня 2005 року до керівництва технікуму, в якій були викладені зауваження щодо порушення умов контракту та ч. 3 ст. 184 КЗпП України, їй було запропоновано посаду прибиральниці, чим було порушено ст. 7 Закону України "Про зайнятість населення".

Просила суд скасувати наказ директора Куп'янського автотранспортного технікуму НОМЕР_2 про її звільнення як незаконний, поновити її на роботі на посаді викладача, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 1 липня 2005 року до дня поновлення на роботі, відшкодувати з третьої особи моральну шкоду 5 000 грн.

У процесі розгляду справи позивачка доповнила позовні вимоги, просила поновити її на роботі з 30 червня 2005 року, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 2 400 грн., на відшкодування моральної шкоди 5 000 грн., стягнути з третьої особи на відшкодування моральної шкоди 5 000 грн., визнати незаконними накази про прийом на роботу від 18 жовтня 2005 року та звільнення з роботи від 9 грудня 2005 року, визнати пропуск строку на звернення до суду пропущеним з поважних причин.

1 та 21 червня 2006 року подала до суду заяви про залишення зазначених доповнень без розгляду, які ухвалою Куп'янського міськрайонного суду Харківської області були залишені без розгляду.

Також позивачка уточнила свої позовні вимоги, просила стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 3 081 грн. коп., премію за 2005-2006 навчальний рік в розмірі 500 грн., відпускні за 7 днів цього ж навчального року в розмірі 77 грн. 54 коп., допомогу на дитину до 3 років з 1 липня 2005 року до 18 жовтня 2005 року в розмірі 375 грн. 08 коп., заробітну плату за грудень 2005 року, витрати на послуги адвоката в розмірі 400 грн., на листування та ксерокопіювання в розмірі 60 грн. 30 коп., кошти на придбання нею ліків в розмірі 100 грн. 15 коп.

Рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 22 червня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Додатковим рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 13 листопада 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1в частині стягнення компенсаційних витрат за час пошуку роботи, допомоги на дитину, компенсації за невикористану відпустку, виплати премії, витрат на ліки, правову допомогу та судових витрат відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 20 квітня 2007 року рішення суду першої інстанції від 22 червня 2006 року залишено без змін; додаткове рішення змінено, скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації за невикористану відпустку за 7 днів та витрат на правову допомогу; стягнуто з Куп'янського автотранспортного технікуму на користь ОСОБА_1 77 грн. 56 коп. компенсації за 7 днів невикористаної відпустки та 30 грн. витрат на правову допомогу. В іншій частині додаткове рішення залишено без змін.

У обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_1посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, незастосування норм матеріального права, які підлягали застосуванню, невідповідність висновків обставинам справи, просить скасувати судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції під час розгляду справи не було додержано вимог ст. 197 ЦПК України щодо повної фіксації судового процесу технічними засобами, яка фактично здійснювалася, але відтворення процесу неможливе з технічних причин, оскільки суд, знаючи про несправність фіксуючої апаратури, використовував її у процесі. Також судом не було дотримано вимог ст. ст. 27, 211, 213 ЦПК України щодо необхідності повного та всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, а також щодо витребування і оцінки доказів. Звертає увагу на те, що судом першої інстанції розглянуто не всі позовні вимоги, при ухваленні ним додаткового рішення у їх задоволенні було безпідставно відмовлено, а судом апеляційної інстанції зазначене порушення усунуто не було.

У відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції та апеляційний суд, погоджуючись з ним по суті, виходили з того, що позивачка не надала достатніх доказів на підтвердження своїх вимог; встановлений трудовим законодавством порядок звільнення позивачки у зв'язку із закінченням дії укладеного між сторонами контракту відповідачем було дотримано; недоплачений середній заробіток відповідно до висновку контрольно-ревізійного відділу в Куп'янському районі позивачка отримала 29 травня 2006 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення компенсації за невикористану додаткову відпустку і витрат на правову допомогу, апеляційний суд виходив з того, що зазначена компенсація була нарахована але позивачкою не отримана, а тому вона підлягає стягненню на користь позивачки; у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, витрати на правову допомогу також підлягають відшкодуванню.

За змістом ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні судів першої та апеляційної інстанції чи відкинуті ними, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу та про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги і зміст оскаржуваних рішень не дають підстав для висновку про те, що судами допущено порушення або неправильне застосування норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, та зазначені доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України, у разі якщо касаційна скарга є необгрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись ст. 328 ЦПК України,

У відкритті касаційного провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Куп'янського автотранспортного технікуму, третя особа - директор Куп'янського автотранспортного технікуму Демиденко Віктор Володимирович, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсаційних витрат, премії, допомоги на дитину та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 22 червня 2006 року, додаткове рішення цього ж суду від 13 листопада 2006 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 20 квітня 2007 року відмовити.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.