Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

суддів: Григор'євої Л.І.,

Балюка М.І., Барсукової В.М., -

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) "Одессільмаш" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа: служба у справах дітей Одеської міської ради про виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ВАТ "Одессільмаш" про зобов'язання укладення договору найму жилого приміщення, визнання недійсним наказу, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 4 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 12 серпня 2008 року,

У червні 2004 року ВАТ "Одессільмаш" звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення без надання іншого жилого приміщення, посилаючись на вселення відповідачів до кімнат гуртожитку без будь-яких підстав, при цьому зазначаючи, що в трудових відносинах з ВАТ "Одессільмаш" відповідачі не знаходились і не знаходяться, спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету підприємства щодо їх вселення в гуртожиток не приймалось, ордер на вселення в гуртожиток не видавався.

Просило суд, виселити відповідачів з їх неповнолітніми дітьми з кімнат АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ВАТ "Одессільмаш" про зобов'язання укладення договору найму жилого приміщення, визнання недійсним наказу, відшкодування моральної шкоди.

Зазначала, що у 1999 році за заявою її чоловіка ОСОБА_2, який працював та продовжує працювати в податковій інспекції та за згодою директора підприємства надані для проживання спірні кімнати у гуртожитку. З того часу вона сплачує квартирну плату за чотирьох осіб та є зареєстрованою у гуртожитку. Вважаючи, що між нею та ВАТ "Одессільмаш" фактично існують правовідносини найму жилого приміщення, вона зверталась до керівництва відповідача з проханням про укладення договору найму, однак отримала відмову.

Посилаючись на зазначені обставини, просила зобов'язати відповідача укласти з нею безстроковий договір найму жилого приміщення кімнат АДРЕСА_1, визнати недійсним наказ голови правління ВАТ "Одессільмаш" № 50 від 2 квітня 2004 року та стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди в сумі 3400 грн.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 4 квітня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12 серпня 2008 року, позов ВАТ "Одессільмаш" задоволено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 4 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 12 серпня 2008 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а отже, відсутні передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України підстави для скасування вказаних судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 4 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 12 серпня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.