У Х В А Л А

                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ

     21 червня 2007 року  м. Київ

        Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

                Верховного Суду України у складі:

           Романюка Я.М.  Левченка Є.Ф.,  Пшонки М.П., 

     розглянувши справу  за  позовом  ОСОБА_1  до  територіального
центру   соціального   обслуговування   самотніх    непрацездатних
пенсіонерів Монастирищенського району про зміну запису в  трудовій
книжці, поновлення на роботі, стягнення  середнього  заробітку  за
час вимушеного прогулу та премії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на
рішення Монастирищенського районного суду від 16 жовтня 2006  року
та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 7  лютого  2007
року ( rs631906 ) (rs631906)
         ,

                      в с т а н о в и л а :

     в червні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду із  позовом  до
територіального   центру   соціального   обслуговування   самотніх
непрацездатних пенсіонерів  Монастирищенського  району  про  зміну
запису  в  трудовій  книжці,  поновлення  на   роботі,   стягнення
середнього  заробітку  за  час  вимушеного  прогулу   та   премії,
посилаючись на те, що її звільнено з  роботи  із  порушенням  норм
чинного законодавства.

     Рішенням Монастирищенського районного суду від 16 жовтня 2006
року позов задоволено частково.

     Ухвалою апеляційного суду Черкаської  області  від  7  лютого
2007 року це рішення залишено без змін.

     У  касаційній  скарзі  ОСОБА_1  просить  скасувати  зазначені
судові рішення, посилаючись на порушення судом норм процесуального
та матеріального права.

     Згідно ст. 324 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
         підставами касаційного
оскарження судового рішення є неправильне застосування судом  норм
матеріального права чи порушення норм процесуального права.

     Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
          під  час 
розгляду  справи  в  касаційному порядку  суд  перевіряє  в  межах
касаційної  скарги  правильність  застосування  судом  першої  або
апеляційної інстанції норм матеріального  чи  процесуального  права
і не  може  встановлювати або (та) вважати  доведеними  обставини, 
що   не   були   встановлені   в   рішенні   чи   відкинуті   ним, 
вирішувати питання про достовірність або недостовірність  того  чи
іншого доказу,  про перевагу одних доказів над іншими.

     Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи,  що  судові
рішення  ухвалено   з  додержанням  судом  норм  матеріального  та
процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

     Наведені  у  касаційній  скарзі  доводи  висновків  суду   не
спростовують.

     Касаційна скарга підлягає відхиленню, а  оскаржувані  рішення
залишенню без змін.

     Керуючись ст. 332 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
        , колегія суддів

                        у х в а л и л а :

     Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

     Рішення Монастирищенського районного суду від 16 жовтня  2006
року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від  7  лютого
2007 року ( rs631906 ) (rs631906)
         залишити без змін.

     Ухвала оскарженню не підлягає.

     Судді

     Верховного Суду України  Я.М. Романюк 

                          Є.Ф. Левченко

     М.П. Пшонка