У Х В А Л А

                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ

     21 червня 2007 року  м. Київ

        Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

                Верховного Суду України у складі:

           Романюка Я.М.  Левченка Є.Ф.,  Пшонки М.П., 

     розглянувши справу за позовом ОСОБА_1  до  ОСОБА_2,  ОСОБА_3,
3-ті особи: приватні  нотаріуси  ОСОБА_4,  ОСОБА_5,  про  визнання
недійсним договору дарування та усунення перешкод  у  користуванні
жилим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_6 до  ОСОБА_2,  3-ті
особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, приватний нотаріус ОСОБА_5, про  визнання
договору  дарування  недійсним  та   визнання   дійсним   договору
купівлі-продажу  частини  домоволодіння,  за  касаційною   скаргою
ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від
25 січня 2007 року ( rs693911 ) (rs693911)
         ,

                      в с т а н о в и л а :

     в листопаді 2004 року ОСОБА_1 звернулася до суду  із  позовом
до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору  дарування  та
усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, посилаючись на
те, що зазначений договір було укладено внаслідок помилки.

     В жовтні 2005 року ОСОБА_3 звернулася до суду із  позовом  до
ОСОБА_2 про визнання  договору  дарування  недійсним  та  визнання
дійсним   договору    купівлі-продажу    частини    домоволодіння,
посилаючись на те, що після укладення зазначеного  договору   вона
передала відповідачу гроші, а та передала їй у володіння  придбану
частину спірної житлової площі.

     Рішенням    Красногвардійського     районного     суду     м.
Дніпропетровська від 20 березня 2006 року  ОСОБА_3  у  задоволенні
позову відмовлено, позов ОСОБА_1 задоволено.

     Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області  від  25
січня 2007 року  ( rs693911 ) (rs693911)
         це рішення  скасовано,  та  ухвалено
нове, яким ОСОБА_1 у позові відмовлено.

     У  касаційній  скарзі  ОСОБА_1  просить   скасувати   рішення
апеляційного   суду,   посилаючись   на   порушення   судом   норм
матеріального та процесуального права.

     Згідно ст. 324 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
         підставами касаційного
оскарження судового рішення є неправильне застосування судом  норм
матеріального права чи порушення норм процесуального права.

     Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
          під  час 
розгляду  справи  в  касаційному порядку  суд  перевіряє  в  межах
касаційної  скарги  правильність  застосування  судом  першої  або
апеляційної інстанції норм матеріального  чи  процесуального  права
і не  може  встановлювати або (та) вважати  доведеними  обставини, 
що   не   були   встановлені   в   рішенні   чи   відкинуті   ним, 
вирішувати питання про достовірність або недостовірність  того  чи
іншого доказу,  про перевагу одних доказів над іншими.

     Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи,  що  судове
рішення  ухвалено  з  додержанням  судом  норм  матеріального   та
процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

     Наведені  у  касаційній  скарзі  доводи  висновків  суду   не
спростовують.

     Касаційна скарга підлягає відхиленню, а  оскаржуване  рішення
залишенню без змін.

     Керуючись ст. 332 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
        , колегія суддів

                        у х в а л и л а :

     Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

     Рішення апеляційного суду Дніпропетровської  області  від  25
січня 2007 ( rs693911 ) (rs693911)
         року залишити без змін.

     Ухвала оскарженню не підлягає.

     Судді

     Верховного Суду України  Я.М. Романюк 

                          Є.Ф. Левченко

     М.П. Пшонка