У Х В А Л А
                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ
 
     20 червня 2007 року
     м. Київ
        Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
                Верховного Суду України в складі:
     Григор'євої Л.I., 
     суддів:
     Гуменюка В.I.,  Данчука В.Г.,
     розглянувши у судовому засіданні цивільну справу  за  позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності,  виділ  у  натурі
квартири, визнання частково недійсним заповіту  та  свідоцтва  про
право на  спадщину,  стягнення  різниці  в  вартості  квартир,  за
касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Луганської
області від  11 січня 2007 року ( rs398418 ) (rs398418)
         ,
                           встановила:
     У вересні 2001 року ОСОБА_2 звернулася в суд із  позовом  про
визнання за нею права власності на частину будинку  АДРЕСА_1,  про
поділ цього будинку та визнання недійсним заповіту від  27 березня
2000 року на ім'я ОСОБА_1.
     Ухвалою Артемівського районного  суду  м.  Луганська  від  27
лютого 2006 року у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 до участі в справі  в
якості позивача був залучений правонаступник позивачки  -  її  син
ОСОБА_3, який доповнив позовні вимоги та просив  визнати  за  його
матір'ю ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину  спірного  будинку,
визнати за ним право власності на  1/2  частину  цього  будинку  в
порядку спадкування, здійснити поділ будинку в  натурі,  виділивши
йому квартиру № 1, відповідачці - квартиру № 2, визнати  недійсним
заповіт на ім'я ОСОБА_1. та частково недійсним свідоцтво про право
на спадщину.
     Рішенням Артемівського районного  суду  м.  Луганська  від  8
вересня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
     Рішенням апеляційного суду Луганської області  від  11  січня
2007 року рішення Артемівського районного суду м. Луганська від  8
вересня 2006 року змінено. В частині відмови ОСОБА_3 в задоволенні
позову про визнання права  власності,  виділ  в  натурі  квартири,
визнання  частково  недійсним  свідоцтва  про  право  на  спадщину
скасовано. Визнано за ОСОБА_3 в порядку спадкування  після  смерті
ОСОБА_2  право  власності  на  46/100  частини  спірного   будинку
вартістю 45 513 грн. 33 коп. Визнано за ОСОБА_1. право власності в
порядку  спадкування  за  заповітом  на  54/100  частини  спірного
будинку вартістю 52 978 грн.  66  коп.  Здійснено  поділ  спірного
будинку в натурі, виділивши ОСОБА_3 в  рахунок  належної  йому  на
праві власності частини будинку квартиру № 1  згідно  з  висновком
судової будівельно-технічної експертизи вартістю 46 901  грн.  або
48/100 частини; виділено ОСОБА_1. в рахунок належної їй  на  праві
власності частини будинку квартиру № 2 згідно з висновком  судової
будівельно-технічної експертизи вартістю 52 978 грн. 66  коп.  або
54/100  частини.  Зовнішні  мережі  інженерного  забезпечення   та
земельну ділянку двору, вільну від  забудови  площею  273  кв.  м. 
залишено  в  загальному  користуванні  сторін.  Визнано   частково
недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане  на
ім'я ОСОБА_1. державним  нотаріусом  Другої  Луганської  державної
нотаріальної контори НОМЕР_1 в частині набуття права власності  на
цілий будинок АДРЕСА_1. Стягнуто з  ОСОБА_3  на  користь  ОСОБА_1.
різницю у вартості в сумі 1 869 грн. 80 коп. Стягнуто  з  ОСОБА_1.
на користь ОСОБА_3 витрати, пов'язані з оплатою судового  збору  в
сумі 136 грн. та з оплатою судової експертизи в сумі 170  грн.  90
коп.  В решті рішення залишено без змін.
     У  поданій  до  Верховного  Суду  України  касаційній  скарзі
ОСОБА_1.  просить скасувати рішення апеляційного  суду  Луганської
області від 11 січня 2007 року  та  ухвалити  нове  рішення,  яким
відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3, посилаючись на неправильне
застосування  апеляційним  судом  норм  матеріального   права   та
порушення норм процесуального права.
     Згідно з ч. 2 ст.  324  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          підставами
касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування
судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
     Відповідно до вимог  ст.  335  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          суд
касаційної  інстанції  не  може  встановлювати  або  (та)  вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в  рішенні  суду,  чи
відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
     З наявних матеріалів справи вбачається, що оскаржуване судове
рішення   постановлено  з   додержанням   норм   матеріального   і
процесуального  права  та  передбачені   ст.   338   ЦПК   України
( 1618-15 ) (1618-15)
         підстави для його обов'язкового скасування відсутні.
     Керуючись ст. ст. 331,  332,  337  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,
колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного  Суду
України
                            ухвалила:
     Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
     Рішення апеляційного суду Луганської  області  від  11  січня
2007 року  ( rs398418 ) (rs398418)
         залишити без змін.
     Ухвала оскарженню не підлягає.
     Судді:  Л.I. Григор'єва
     В.I. Гуменюк 
     В.Г. Данчук