Р I Ш Е Н Н Я
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Пшонки М.П.,
суддів:
Берднік I.С.,
Лященко Н.П.,
Костенка А.В.,
Прокопчука Ю.В.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України
в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області (далі -
Відділення) про відшкодування моральної шкоди за касаційною
скаргою Відділення на рішення Калінінського районного суду м.
Горлівки від 29 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду
Донецької області від 10 січня 2007 року ,
в с т а н о в и л а :
У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до
Відділення про відшкодування моральної шкоди на підставі статей 1,
5, 6, 13, 21, 28, ч. 3 ст. 34 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
(далі - Закон №
1105-ХIV від 23 вересня 1999 року).
Позивач зазначав, що за час виконання трудових обов'язків на
вугільних підприємствах він отримав професійне захворювання -
пневмоконіоз.
Висновком МСЕК від 4 травня 2006 року позивачу встановлено
40% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом третьої
групи.
Позивач посилався на те, що професійне захворювання і його
наслідки спричиняють йому фізичні й моральні страждання та
призвели до серйозних порушень здоров'я зі стійким розладом
функцій організму, до обмеження життєдіяльності, до втрати роботи
та до неможливості продовжувати активне особисте життя.
ОСОБА_1 просив про задоволення позову та відшкодування
моральної шкоди в розмірі 50 000 грн.
Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки від 29
листопада 2006 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду
Донецької області від 10 січня 2007 року, позов ОСОБА_1
задоволено частково: стягнуто на його користь 20 000 грн.
моральної шкоди та 1 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення розгляду справи в доход держави.
У касаційній скарзі Відділення просить скасувати постановлені
судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами
норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові рішення -
скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові з
таких підстав.
Судами встановлено, що позивач понад 15 років працював на
підземних роботах на підприємствах вугільної галузі, у результаті
чого він отримав професійне захворювання - пневмоконіоз.
Висновком МСЕК від 4 травня 2006 року позивачу встановлено
40% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом третьої
групи.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди
на підставі частини 1 статті 21, частини 3 статті 28 Закону №
1105-ХIV ( 1105-14 ) (1105-14)
від 23 вересня 1999 року, суди виходили з
факту спричинення йому моральної шкоди, заподіяної умовами
виробництва, та обов'язку відповідача відшкодувати цю шкоду.
Норми статей 1, 21, 28, 34 Закону № 1105-ХIV ( 1105-14 ) (1105-14)
від
23 вересня 1999 року передбачають обов'язок по відшкодуванню
моральної шкоди працівникові при стійкій втраті працездатності у
разі ушкодження здоров'я на виробництві, який покладено на Фонд
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України.
Разом з тим відповідно до частини 27 статті 77 Розділу VI
"Особливі положення" Закону України "Про Державний бюджет України
на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
, з метою приведення окремих норм законів
відповідно до цього Закону на 2006 рік зупинено дію абзацу
четвертого статті 1 (у частині відшкодування моральної шкоди
застрахованим та членам їх сімей), підпункту "е" пункту 1 частини
першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої
статті 34 Закону № 1105-ХIV ( 1105-14 ) (1105-14)
від 23 вересня 1999 року.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної
шкоди, заподіяної професійним захворюванням, суд не врахував, що
право потерпілого на відшкодування моральної шкоди згідно з
висновком МСЕК від 4 травня 2006 року виникло в період дії статті
77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"
( 3235-15 ) (3235-15)
про зупинення дії положень Закону № 1105-ХIV
( 1105-14 ) (1105-14)
від 23 вересня 1999 року, якими передбачено право
потерпілого на відшкодування моральної шкоди.
За таких умов у суду першої інстанції не було передбачених
законом підстав для задоволення позовних вимог, а у апеляційного
суду - залишати таке рішення без зміни.
Ураховуючи, що судами обставини справи встановлено повно та
правильно, однак неправильно застосовано норми матеріального
права, судові рішення відповідно до статті 341 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про
відмову в позові.
Керуючись статтями 336, 341 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
в и р і ш и л а :
Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і
професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки
Донецької області задовольнити.
Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 29
листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області
від 10 січня 2007 року ( rs534203 ) (rs534203)
скасувати, ухвалити нове
рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві
і професійних захворювань України в Калінінському районі м.
Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди
відмовити.
Рішення оскарженню не підлягає.
Головуючий
М.П.Пшонка
Судді:
I.С.Берднік
А.В.Костенко
Н.П.Лященко
Ю.В.Прокопчук