Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровограді про відшкодування моральної шкоди за скаргою ОСОБА_1 про перегляд у зв'язку з винятковими обставинами рішення колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 14 травня 2008 року,

У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат"), відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровограді про відшкодування моральної шкоди.

Зазначав, що працював на шахті "Інгульська" ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат".

Висновком МСЕК від 11 липня 2007 року йому було встановлено 50% втрати професійної працездатності та визнано його інвалідом ІІІ групи.

Посилаючись на те, що втратою працездатності йому завдано моральну шкоду на її відшкодування просив стягнути на його користь 92 000 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 листопада 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частковою. Стягнуто з ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на його користь 25 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь держави 8 грн. 50 коп. судового збору.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 30 січня 2008 року рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 листопада 2007 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частковою. Стягнуто з ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на його користь 9 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь держави 8 грн. 50 коп. судового збору.

Рішенням колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 14 травня 2008 року рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 30 січня 2008 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У червні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України зі скаргою про перегляд рішення колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 14 травня 2008 року у зв'язку з винятковими обставинами, в якій ставить питання про скасування зазначеного судового рішення і залишення в силі рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом одного і того самого положення закону, зокрема положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) .

Колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України судові рішення у цивільних справах можуть бути переглянуті у зв'язку з винятковими обставинами після їх перегляду у касаційному порядку, якщо вони оскаржені з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одного і того самого положення закону; 2) визнання судового рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, таким, що порушує міжнародні зобов'язання України.

Колегією суддів Судової палати у цивільних справах встановлено, що в даному випадку має місце неоднозначне застосування судом касаційної інстанції норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 354 ЦПК України є підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з винятковими обставинами.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних й тих самих норм права колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції, з висновками якого частково погодився і апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до змін, внесених до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України уже не покладається обов'язок з відшкодування потерпілому моральної шкоди.

Суд касаційної інстанції скасовуючи рішення апеляційного суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 виходив з того, що на спірні правовідносини поширюється Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) , але відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та п. 22 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" зупинено дію абз. 4 ст. 1, підп. "є" п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", а згідно зі Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI (107-17) відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 1 січня 2008 року.

Проте погодитися з такими висновками суду касаційної інстанції не можна.

Судом встановлено, що позивачу втрату професійної працездатності було встановлено висновком МСЕК від 11 липня 2007 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною 1 ст. - 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 13 постанови від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Ухвалюючи рішення суд не врахував, що припинення дії Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) в частині відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку не звільняє роботодавця від відшкодування зазначеної моральної шкоди працівнику відповідно до вимог ст. - 237-1 КЗпП України.

Саме з таких міркувань виходила колегія суддів Судової плати у цивільних справах Верховного Суду України при скасуванні судових рішень про відмову в задоволенні позовів про відшкодування моральної шкоди за страховими випадками з позивачами, яким у 2007 році було встановлено стійку втрату професійної працездатності, а саме у справі за позовом ОСОБА_2 до держаного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди; а також при залишенні без змін судових рішень, якими позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволено частково, а саме у справі за позовом ОСОБА_3 до держаного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, при вирішенні позову ОСОБА_1 судом касаційної інстанції помилково було відмовлено у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з втратою професійної працездатності, встановленої висновком МСЕК від 11 липня 2007 року, оскільки на час звернення позивача до суду (жовтень 2007 року) Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) не передбачено обов'язку Фонду соціального страхува ння від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, то таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами ст. - 237-1 КЗпП України.

За таких обставин рішення апеляційного суду, яким частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1, є законним та обґрунтованим.

З урахуванням наведеного, рішення суду касаційної інстанції підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ст. 358 ЦПК України.

Керуючись ст. 358 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 14 травня 2008 року скасувати, а рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 30 січня 2008 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.