РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 червня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України в складі:
Головуючого - Яреми А.Г.,
Суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,
Охрімчук Л.I., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до
відкритого акціонерного товариства (далі-ВАТ) "Павлоградвугілля"
про стягнення компенсації втрати частини одноразової допомоги у
зв'язку з порушенням терміну її виплати,
в с т а н о в и л а :
У липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним
позовом, посилаючись на те, що згідно наказу № НОМЕР_1 від 27
грудня 1995 року відповідач нарахував йому одноразову допомогу в
сумі 7331 грн. 97 коп. у зв'язку з встановленням стійкої втрати
працездатності за професійним захворюванням, однак виплата такої
допомоги була розпочата в жовтні 1999 року та в повному обсязі
здійснена лише в серпні 2001 року.
Позивач просив стягнути компенсацію втрати частини
одноразової допомоги у зв'язку з порушенням терміну її виплати в
сумі 5203 грн. 17 коп.
Рішенням Першотравенського міського суду від 26 вересня 2006
року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду
Дніпропетровської області від 11 грудня 2006 року, позов
задоволено.
У касаційній скарзі ВАТ "Павлоградвугілля" просить скасувати
ухвалені в справі судові рішення та відмовити в задоволенні
позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та
процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд виходив із того, що одноразова
допомога була нарахована позивачу у грудні 1995 року, проте
виплачена у повному обсязі лише в серпні 2001 року, тому
відповідно до п. п. 39, 43 Правил відшкодування власником
підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом
шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров'я, пов'язаним з
виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою
Кабінету Міністрів України № 472 від 23 червня 1993 ( 472-93-п ) (472-93-п)
року, сума одноразової допомоги підлягає коригуванню в порядку,
встановленому ст. 34 Закону України "Про оплату праці"
( 108/95-ВР ) (108/95-ВР)
, за період з 1 січня 1998 року по 1 січня 2001 року.
Проте з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи
з наступного.
Відповідно до п. 43 Правил відшкодування власником
підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом
шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з
виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою
Кабінету Міністрів України № 472 від 23 червня 1993 ( 472-93-п ) (472-93-п)
року (в редакції від 3 жовтня 1997 року), якщо потерпілому або
особам, які мають право на відшкодування шкоди, з вини власника
своєчасно не визначено або не виплачено суми відшкодування шкоди,
то ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого терміну
і підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі
товари та послуги у порядку, встановленому статтею 34 Закону
України "Про оплату праці" ( 108/95-ВР ) (108/95-ВР)
.
Статтею 34 Закону України "Про оплату праці" ( 108/95-ВР ) (108/95-ВР)
,
введеною в дію з 1 січня 1997 року, визначено, що компенсація
працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із
порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу
зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку,
встановленому чинним законодавством.
Згідно п. 2 Положення про порядок компенсації працівникам
втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її
виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №
1427 від 20 грудня 1997 ( 1427-97-п ) (1427-97-п)
року, компенсація
працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням
термінів її виплати провадиться у разі затримки на один і більше
календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої
працівникові за період роботи починаючи з 1 січня 1998 року, якщо
індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період
зріс більш як на один відсоток.
Судом встановлено, що одноразова допомога була нарахована
позивачу у грудні 1995 року згідно наказу № НОМЕР_1 від 27 грудня
1995 року.
Заперечуючи проти позову, відповідач, крім іншого, посилався
на те, що оскільки одноразова допомога була нарахована ОСОБА_1 до
1 січня 1998 року, то компенсація втрати частини одноразової
допомоги у зв'язку з порушенням термінів її виплати нарахуванню не
підлягає.
Проте судами як першої, так й апеляційної інстанцій, такі
заперечення відповідача не прийняті до уваги.
При цьому судами не враховано положення вищенаведених норм
матеріального права: пункт 43 Правил відшкодування власником
підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом
шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з
виконанням ним трудових обов'язків, стаття 34 Закону України "Про
оплату праці" ( 108/95-ВР ) (108/95-ВР)
, пункт 2 Положення про порядок
компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку
з порушенням термінів її виплати.
За таких обставин колегія суддів визнає, що при вирішенні
справи судом неправильно застосовані норми матеріального права, а
тому ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню на
підставі ст. 341 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
з постановленням нового
рішення про відмову в задоволенні позову
Керуючись ст. 336 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
в и р і ш и л а :
Касаційну скаргу ВАТ "Павлоградвугілля" задовольнити.
Рішення Першотравенського міського суду від 26 вересня 2006
року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11
грудня 2006 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1до ВАТ "Павлоградвугілля" про
стягнення компенсації втрати частини одноразової допомоги у
зв'язку з порушенням терміну її виплати відмовити.
Рішення оскарженню не підлягає.
Головуючий - А.Г.Ярема
Судді: Є.Ф.Левченко
Л.М.Лихута
Л.I.Охрімчук
Ю.Л.Сенін