У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 червня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Гнатенка А.В.,
суддів: Барсукової В.М., Балюка М.I.,
Гуменюка В.I., Данчука В.Г., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства
з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Володимирський"
(далі - Банк) до ОСОБА_1, треті особи: товариство з обмеженою
відповідальністю (далі - ТОВ) "Автомир", орган опіки та піклування
Шосткинської міської ради, про стягнення заборгованості за
кредитним договором,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2006 року позивач, звернувшись до суду з указаним
позовом, зазначав, що 8 червня 2005 року між Банком та ТОВ
"Автомир" був укладений кредитний договір НОМЕР_1 на здійснення
овердрафтного обслуговування.
Відповідно до договору поруки від 8 червня 2005 року,
укладеного між Банком та відповідачкою, остання поручилась за
виконання позичальником - ТОВ "Автомир" - кредитних зобов'язань
перед Банком у повному обсязі кредиту, відсотків за користування
кредитом, пені, штрафів та інших санкцій. У разі невиконання
позичальником зобов'язань відповідала як солідарний боржник.
ТОВ "Автомир" не виконало зобов'язань за кредитним договором,
укладеним 8 червня 2005 року, та станом на 11 квітня 2006 року
його заборгованість перед Банком за кредитом, відсотки за
прострочення зобов'язання та пенею становила 357 648 грн. 08 коп.
Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором
між Банком та відповідачкою, як майновим поручителем укладено
договір іпотеки, за яким в іпотеку передана квартира АДРЕСА_1, що
належала ОСОБА_1 на праві приватної власності, оціночною вартістю
150 000 грн.
Оскільки ТОВ "Автомир" не виконало кредитних зобов'язань,
провело відчуження предмета застави, підприємство припинило свою
діяльність та місце знаходження його керівництва невідоме, Банк
просив стягнути заборгованість за кредитним договором із
відповідачки як з солідарного боржника, у тому числі й за рахунок
заставленого майна, тобто квартири.
Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області
від 24 жовтня 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з
ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором у
сумі 357 648 грн. 08 коп., у тому числі за рахунок майна, яке
належить відповідачці на праві приватної власності, а саме простих
іменних акцій ТОВ "Шосткинське АТП 15909" у кількості 191 964
акції загальною номінальною вартістю 47 991 грн. Стягнуто з
відповідачки на користь Банку суму сплаченого судового збору при
подачі позову в розмірі 1 700 грн. У задоволенні позову Банку в
іншій частині відмовлено
Рішенням апеляційного суду Сумської області від 10 січня 2007
року зазначене судове рішення скасовано. Постановлено нове
рішення, яким позов Банку задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1
на користь Банку заборгованість за кредитним договором у сумі 120
000 грн., у тому числі й шляхом звернення стягнення на належну їй
квартиру АДРЕСА_1. У задоволенні іншої частини позовних вимог
відмовлено у зв'язку з їх необгрунтованістю.
У поданій касаційній скарзі Банк просить рішення
Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 24 жовтня
2006 року та рішення апеляційного суду Сумської області від 10
січня 2007 року скасувати й постановити нове рішенням, яким позов
Банку задовольнити, посилаючись на порушення судами норм
матеріального права.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення
апеляційного суду як незаконне.
Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
рішення суду
повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким
суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу
згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі
повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються
як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими
доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення Шосткинського
міськрайонного суду Сумської області від 24 жовтня 2006 року та
постановляючи нове рішення, виходив із того, що суд першої
інстанції, звертаючи стягнення заборгованості на майно ОСОБА_1, а
саме прості іменні акції, вийшов за межі позовних вимог. Крім
того, вважав, що за договором іпотеки відповідачка повинна нести
відповідальність у тих межах, які вона взяла на себе за договором
поруки від 8 червня 2005 року без наступних змін, а саме в межах
120 000 грн.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна.
З матеріалів справи вбачається, що 11 листопада 2005 року між
Банком - іпотекодержателем - та ОСОБА_1 - іпотекодавцем - був
укладений договір іпотеки.
Згідно з п. 1 цього договору за кредитним договором
НОМЕР_1 на здійснення овердрафтного обслуговування від 8
червня 2005 року, укладеним із ТОВ "Автомир" (далі - позичальник),
іпотекодержатель надав позичальнику кредит у вигляді овердрафту з
лімітом 350 000 грн. на строк до 6 червня 2006 року з процентною
ставкою, цільовим призначенням, умовами повернення, що буде
визначено основним зобов'язанням та, можливо, договорами про зміну
до нього.
Пунктом 2 договору іпотеки для забезпечення виконання в
повному обсязі всіх зобов'язань ТОВ "Автомир" перед Банком за
основним зобов'язанням, діючи як майновий поручитель, відповідачка
передала в іпотеку Банку належне їй на праві власності нерухоме
майно, а саме квартиру АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" ( 898-15 ) (898-15)
основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики,
кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке
виникає з інших підстав, виконання якого забезпечено іпотекою.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1, укладаючи договір іпотеки від
11 листопада 2005 року, прийняла на себе зобов'язання забезпечити
виконання зобов'язань ТОВ "Автомир" перед Банком про повернення
кредиту в розмірі 350 000 грн. та що відповідно до п. 2.4
додаткових угод до кредитного договору ці договори є невід'ємною
частиною кредитного договору, суд апеляційної інстанції,
відмовляючи Банку в задоволенні позовних вимог про стягнення з
відповідачки заборгованості за кредитним договором у сумі 357 648
грн. 08 коп., не врахував зазначені норми матеріального права, які
регулюють спірні правовідносини.
За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає
скасуванню.
З рішенням Шосткинського міськрайонного суду від 24 жовтня
2006 року також погодитись не можна.
Задовольняючи частково позов Банку, суд першої
інстанції звернув стягнення на прості іменні акції ТОВ
"Шосткинське АТП Г5909" у кількості 191 964 акції загальною
номінальною вартістю 47 991 грн., які належать відповідачці на
праві приватної власності, тоді як такі позовні вимоги не
заявлялись.
Крім того, відмовляючи Банку в задоволенні вимог щодо
звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції не
врахував положень матеріального права: ст. 526, ч. 1 ст. 575, ч. 1
ст. 590 УК України та Закону України "Про іпотеку" ( 898-15 ) (898-15)
.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про іпотеку"
( 898-15 ) (898-15)
майновий поручитель несе відповідальність перед
іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання
виключно в межах вартості предмета іпотеки.
Згідно із ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" ( 898-15 ) (898-15)
у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного
зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за
основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет
іпотеки.
Оскільки порушення судами норм матеріального та
процесуального права призвели до неправильного вирішення справи,
колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги частково
задовольнити, постановлені судові рішення скасувати, а справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 324, 336 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційні скарги ОСОБА_1 та товариства з обмеженою
відповідальністю "Комерційний банк "Володимирський" задовольнити
частково.
Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області
від 24 жовтня 2006 року та рішення апеляційного суду Сумської
області від 10 січня 2007 року ( rs419749 ) (rs419749)
скасувати, а справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.В.Гнатенко
Судді: В.М. Барсукова
В.I. Гуменюк
М.I. Балюк
В.Г. Данчук