У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 червня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Яреми А.Г.,
суддів:
Левченка Є.Ф.,
Лихути Л.М.,
Охрімчук Л.I.,
Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до
ОСОБА_2про оспорювання батьківства, за касаційною скаргою
ОСОБА_2на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 16
травня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області
від 10 липня 2006 року,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2005 р. ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до
ОСОБА_2 про оспорювання батьківства.
Зазначала, що IНФОРМАЦIЯ_1. у віці 33 років помер її чоловік
ОСОБА_3, з яким вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з
3.06.2004 р. Після його смерті відкрилася спадщина, що
складається з трикімнатної АДРЕСА_1
Як спадкоємиця першої черги, вона від свого імені, так від
імені недієздатної матері ОСОБА_3, опікуном якої вона є на
підставі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від
11.05.2005 р., звернулася до нотаріуса із заявами про прийняття
спадщини. В нотаріальній конторі дізналася, що на спадщину
претендує також ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дочки
ОСОБА_4,IНФОРМАЦIЯ_2 народження.
Проте, на думку позивачки, ОСОБА_4 не може бути дочкою
спадкодавця, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у
зареєстрованому шлюбі по 25.11.2002 р., проте фактично шлюбні
стосунки припинили у 2000 р. Актовий запис про народження
ОСОБА_4було зроблено за заявою її матері ОСОБА_2, а тому ОСОБА_3
не міг знати про те, що його записано батьком дитини.
Посилаючись на зазначене, позивачка просила суд виключити з
графи актового запису про народження ОСОБА_4відомості про батька
ОСОБА_3.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 16.05.2006
р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької
області від 10.07.2006 р., позов задоволено: виключено з актового
запису НОМЕР_1 про народження 4.03.2003 р. ОСОБА_4 у графі
відомості про батька "ОСОБА_3".
В обгрунтування касаційної скарги відповідачка посилається на
невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи,
неправильне застосування норм матеріального права та порушення
норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про
скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову
в позові.
Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно ч. 3 ст. 137 СК України - якщо через поважні причини
особа не знала про те, що записана батьком дитини, і померла,
оспорити батьківство можуть її спадкоємці: дружина, батьки та
діти.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
рішення суду
повинно бути законним і обгрунтованим.
Згідно вимог ст. 214 цього Кодексу - під час ухвалення
рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і
заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної
давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та
докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених
обставин.
Задовольняючи позов, місцевий суд, з висновками якого
погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що
відповідачка ухилилась від проведення судово-генетичної експертизи
та не довела того факту, що ОСОБА_3 знав про те, що він записаний
батьком ОСОБА_4.
Однак висновки судів щодо обставин справи зроблені з
порушенням норм процесуального права, які призвели до
неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
кожна
сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається
як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків,
встановлених статтею 61 цього Кодексу.
В обгрунтування заперечень проти позову ОСОБА_2 посилалась на
те, що ОСОБА_1, відповідно до вимог ч. 3 ст. 137 СК України,
безпідставно порушила позов, оскільки ОСОБА_3 знав про народження
ОСОБА_4та за рішенням суду, яке набрало законної сили, з нього
було стягнуто аліменти на дитину.
Надана місцевим судом оцінка запереченням відповідачки
зроблена з порушенням вимог ст. 212 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
оскільки тягар доказування обставин, передбачених ч. 3 ст. 137 СК
України, суд поклав на відповідачку, а не на позивачку ОСОБА_1,
яка порушила позов в суді. При цьому судом не було досліджено
матеріалів цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про
стягнення аліментів, не з'ясовано чи знав померлий про існування
виконавчого провадження, відкритого на виконання рішення суду про
стягнення аліментів.
Крім того, у п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду
України від 15.05.2006 р. № 3 ( v0003700-06 ) (v0003700-06)
"Про застосування
судами окремих норм Сімейного кодексу України ( 2947-14 ) (2947-14)
при
розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення
аліментів" роз'яснено, що предметом доказування в справах про
оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між
особою, записаною батьком, і дитиною.
В пункті 9 названої постанови роз'яснено, що у разі коли
відповідач у справі про оспорювання батьківства ухиляється від
участі у проведенні судово-біологічної (судово-генетичної)
експертизи, суд вправі постановити ухвалу про його примусовий
привід.
З протоколу судового засідання від 22.02.2006 р. (а.с. 136)
вбачається, що позивачкою було порушено клопотання про проведення
судово-генетичної експертизи, і судом винесена ухвала про
призначення експертизи. У зв'язку з відмовою відповідачки
проходити експертизу 10.04.2006 р. судове засідання було
продовжено (а.с. 137).
Таким чином, питання щодо примусових заходів для забезпечення
проведення призначеної експертизи відповідно до вимог ч. 2 ст. 146
ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
місцевим судом не вирішувалось.
Апеляційний суд, у порушення вимог ст. 303 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, на зазначені порушення закону судом першої інстанції
уваги не звернув.
За таких обставин, ухвалені в справі судові рішення не можна
визнати законними й обгрунтованими, а тому вони підлягають
скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
з передачею справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_2задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 16 травня
2006 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 10
липня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
А.Г. Ярема
Судді:
Є.Ф. Левченко
Л.М. Лихута
Л.I. Охрімчук
Ю.Л. Сенін