У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 червня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України у складі:
Головуючого: Яреми А.Г.
Суддів: Лихути Л.М., Охрімчук Л.I., Романюка Я.М., Сеніна
Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до
ОСОБА_2про визнання договору купівлі - продажу квартири між
ОСОБА_2і ОСОБА_1дійсним, договору купівлі - продажу квартири між
ОСОБА_2та ОСОБА_3недійсним; позовом ОСОБА_3до ОСОБА_1, ОСОБА_4і
ОСОБА_5про виселення та позовом ОСОБА_2до ОСОБА_3про визнання
угоди недійсною,
в с т а н о в и л а :
У червні 1997 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання угоди між нею і ОСОБА_2 дійсною та
визнання договору купівлі- продажу між ОСОБА_2 і ОСОБА_3
недійсним, посилаючись на те, що 12 вересня 1994 року вона уклала
з ОСОБА_2 усну угоду про купівлю-продаж АДРЕСА_1, в результаті
чого передала останньому 2 000 доларів США. ОСОБА_2 в свою чергу,
виселився з квартири, передав їй ключі, видав дві довіреності на
право розпорядження квартирою на ім'я її сина ОСОБА_4 Договір
купівлі - продажу не був нотаріально оформлений, оскільки квартира
відносилась до відомчого фонду і приватизація її була проведена
лише в травні 1997 року. У травні 1997 року незнайомі люди стали
вимагати, щоб квартира була звільнена, оскільки вона продана
ОСОБА_3 Позивачка просила визнати дійсним договір купівлі -
продажу між нею та ОСОБА_2, а договір від 15 травня 1997 року,
укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - недійсним.
У червні 1997 року ОСОБА_3 звернувся з зустрічним позовом до
ОСОБА_1, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про виселення та відшкодування
моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що згідно нотаріально
засвідченого договору від 15 травня 1997 року він придбав у
ОСОБА_2 спірну квартиру, але вселитися в неї він не має
можливості, оскільки там проживає ОСОБА_1, яка самовільно зайняла
квартиру. Тому просив виселити ОСОБА_1 з членами її сім'ї -
ОСОБА_4, ОСОБА_5 з неповнолітньою дитиною та стягнути 2 000 грн.
на відшкодування моральної шкоди.
У грудні 1997 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_3 про визнання угоди недійсною, посилаючись на те, що 9
вересня 1994 року він уклав договір в усній формі з ОСОБА_1, за
яким продав їй належну йому квартиру, а вона в рахунок оплати
вартості квартири передала йому 2 000 доларів США. Під впливом
погроз та примусу 15 травня 1997 року він був вимушений укласти
договір купівлі - продажу з ОСОБА_3, гроші від якого він не
отримував. Тому просив суд визнати недійсним зазначений договір.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням Суворівського районного суду м. Херсона
від 28 листопада 2003 року, залишеним без зміни ухвалою
апеляційного суду Херсонської області від 3 березня 2004 року,
визнаний дійсним договір купівлі продажу АДРЕСА_1між ОСОБА_1 і
ОСОБА_2; визнаний недійсним договір купівлі - продажу квартири від
15 травня 1997 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3; відмовлено в
задоволенні позову ОСОБА_3 про виселення та стягнення моральної
шкоди; відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні позову до ОСОБА_3 про
визнання недійсною угоди, укладеної внаслідок тиску та погроз,
стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 6 100 грн.
У своїй касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення
Суворівського районного суду м. Херсона від 28 листопада 2003 року
та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 3 березня 2004
року та вирішити спір по суті, задовольнивши його вимоги,
посилаючись на порушення судом норм процесуального права та
неправильне застосування судом норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає з таких підстав.
В ході розгляду справи суди першої та апеляційної інстанції
прийшли до висновку, що у вересні 1994 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2
відбулася домовленість про купівлю - продаж спірної квартири.
Сторони по всіх суттєвих умовах досягли згоди. Приватизація
квартири та набуття ОСОБА_2 права власності на неї було умовою
зазначеної домовленості між сторонами. Саме після цього сторони
домовилися посвідчити договір купівлі - продажу нотаріально.
ОСОБА_1 виконала всі умови договору зі свого боку: виплатила
ОСОБА_2 обумовлену вартість квартири, вселилася з сім'єю в неї і з
1994 року проживає в ній.
З часу набуття права власності на спірну квартиру з 6 травня
1997 року ОСОБА_2 досягнуті раніше умови договору купівлі -
продажу мали силу, сторонами не змінювалися і не оспорювалися.
Однак ОСОБА_2 ухилився від нотаріального посвідчення договору
купівлі - продажу та уклав договір з ОСОБА_3, посвідчивши цей
договір нотаріально.
За таких обставин суд обгрунтовано, на підставі вимог ст. 47
ЦК України 1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року визнав угоду купівлі - продажу
між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дійсною. Оскільки ОСОБА_2 не мав права
розпоряджатися власністю, яку він був зобов'язаний оформити після
отримання свідоцтва про право власності, суд обгрунтовано визнав
угоду купівлі - продажу квартири між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 недійсною
на підставі ст. 48 згаданого ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
суд
касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги
правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції
норм матеріального та процесуального права і не може встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або
недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими.
Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові
рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та
процесуального права, і доводи скарги цих висновків не
спростовують.
Керуючись ст.ст. 333, 335-337, 343, 344 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_3відхилити.
Рішення Суворівського районного суду м. Херсона від 28
листопада 2003 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської
області від 3 березня 2004 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Ярема А.Г.
Судді: Лихута Л.М.
Охрімчук Л.I.
Романюк Я.М.
Сенін Ю.Л.