Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого

Пшонки М.П.,

суддів:

Берднік I.С.,

Лященко  Н.П.,

Костенка А.В.,

Прокопчука Ю.В.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2004 року ОСОБА_1 пред'явила в суді позов до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Зазначала, що 3 грудня 2003 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем "Фіат Крома", у АДРЕСА_1здійснив наїзд на її неповнолітнього сина - ОСОБА_3, 1990 року народження.

Посилаючись на те, що діями відповідача заподіяно матеріальну та моральну шкоду, позивачка просила задовольнити позов.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 21 серпня 2006 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Одеської області від  15 листопада 2006 року, позов ОСОБА_1 задоволено: стягнуто з ОСОБА_2 на її користь 586 грн. матеріальної шкоди та 7 000 грн. моральної шкоди.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постановлені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що позивачка має право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно до ст.ст. 1166, 1167, 1187 ЦК України (435-15) (2004 року).

Проте з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки суд дійшов їх у порушення вимог закону.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) (2004 року) Цивільний кодекс України (435-15) застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Як установлено судом, 3 грудня 2003 року ОСОБА_2 керуючи автомобілем "Фіат Крома", номерний знак НОМЕР_1, у АДРЕСА_1здійснив наїзд на сина позивачки - ОСОБА_3, 1990 року народження, заподіявши йому тілесні ушкодження.

Зазначені правовідносини виникли в 2003 році, тобто під час дії ЦК України (1540-06) (1963 року), і не мають продовжувального характеру.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції безпідставно застосував до зазначених правовідносин ЦК України (435-15) (2004 року).

Указані порушення закону залишились поза увагою й суду апеляційної інстанції.

За таких обставин постановлені судові рішення не можуть залишатися без зміни та підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_2задовольнити.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21 серпня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 листопада 2006 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд у суд апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.