Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні будинком; за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, треті особи: Великомлинівецька сільська рада Кременецького району Тернопільської області, Кременецьке районне комунальне бюро технічної інвентаризації Тернопільської області, про визнання права власності на 9/10 часток будинку; за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на 1/6 частку будинку за касаційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 22 лютого 2008 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 17 червня 2008 року,

У лютому 2007 року ОСОБА_1, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що відповідачі: донька, зять і онук чинять перешкоди в користуванні належним йому будинком АДРЕСА_1, дозволяючи йому користуватись лише однією кімнатою площею 12,8 кв.м., а в решту приміщень будинку - не допускають. Тому просив зобов'язати ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не чинити йому перешкод у користуванні будинком, підвалом та хлівом шляхом їх виселення з кімнати площею 14,4 кв.м. та зобов'язання звільнити кімнату, підвал і хлів від своїх речей.

У березні 2007 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання за ними права власності на 9/10 часток спірного будинку як за членами колгоспного двору, оскільки на день смерті останнього члена колгоспного двору вони набули право власності на майно двору і до даного часу цього права не позбавлені, незалежно від того, що ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право власності на все майно. Також просили визнати незаконним рішення виконавчого комітету Кременецької районної ради Тернопільської області від 2 червня 1987 року № 142 в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на будинок, визнати недійсним свідоцтво про право особистої власності на спірний будинок від 30 липня 1987 року на ім'я ОСОБА_1 та визнати незаконним реєстровий запис Кременецького районного комунального бюро технічної інвентаризації Тернопільської області від 21 липня 1987 року № 208.

У листопаді 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання частково недійсним свідоцтва про право особистої власності на спірний будинок від 30 липня 1987 року на ім'я ОСОБА_1 та визнання права власності на 1/6 частку будинку. В обґрунтування позову посилався на те, що він був членом колишнього колгоспного двору, тому має право на частку в спірному будинку.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 22 лютого 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 17 червня 2008 року, в задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_6 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 право власності по 1/4 частці спірного будинку за кожним. Визнано незаконним рішення виконавчого комітету Кременецької районної ради Тернопільської області від 2 червня 1987 року № 142 в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на будинок. Скасовано свідоцтво про право особистої власності на спірний будинок від 30 липня 1987 року на ім'я ОСОБА_1 та реєстровий запис Кременецького районного комунального бюро технічної інвентаризації Тернопільської області від 21 липня 1987 року № 208 щодо реєстрації права власності на спірний будинок за ОСОБА_1

У обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 посилаються на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ставлять питання про скасування судових рішень і передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для скасування судових рішень відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Матеріали справи та доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 22 лютого 2008 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 17 червня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.