УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України в складі:
Головуючого - Яреми А.Г.,
Суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,
Охрімчук Л.I., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в м. Шахтарську Донецької області про відшкодування
моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним
позовом, посилаючись на те, що більше 29 років працював на
підприємствах вугільної промисловості, в 1991 році з ним стався
нещасний випадок на виробництві і за висновком МСЕК від 2 червня
2004 року йому було вперше встановлено 5% втрати працездатності у
зв'язку з трудовим каліцтвом; згодом він захворів на професійне
захворювання і за висновком МСЕК від 24 травня 2006 року йому
вперше встановлено 30% втрати професійної працездатності у зв'язку
з професійним захворюванням, а за сукупністю захворювання та
трудового каліцтва втрата працездатності склала 35%, його визнано
інвалідом 3 групи; ушкодженням здоров'я йому заподіяно моральну
шкоду.
Позивач просив стягнути з відповідача 30000 грн. на
відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним
захворюванням, та 10000 грн. за моральну шкоду, заподіяну трудовим
каліцтвом, а всього стягнути 40000 грн.
Рішенням Шахтарського міськрайонного суду від 12 жовтня 2006
року позов задоволено частково, постановлено стягнути з
відповідача на користь позивача 18000 грн.
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 14 грудня
2006 року рішення суду першої інстанції змінене й сума, що
підлягає стягненню на користь позивача на відшкодування моральної
шкоди, зменшена до 10000 грн.
У касаційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України у м. Шахтарську просить скасувати
ухвалені в справі судові рішення і постановити нове рішення про
відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм
матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких
підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суди як
першої, так й апеляційної інстанцій виходили з того, що згідно
висновку МСЕК від 24 травня 2006 року позивачу вперше було
встановлено втрату працездатності в розмірі 30% у зв'язку з
професійним захворюванням, а тому він має право на відшкодування
моральної шкоди і обов'язок по проведенню такого відшкодування
законом покладено на відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України у м. Шахтарську.
У задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної
шкоди за ушкодження здоров'я внаслідок трудового каліцтва,
отриманого позивачем в 1991 році, суд відмовив з тих підстав, що
травмування ОСОБА_1 сталось до 1 квітня 2001 року, тобто до
утворення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України.
Проте з такими висновками суду цілком погодитись не можна з
наступних підстав.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що
згідно п. 27 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України
на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
зупинено на 2006 рік дію абзацу 4 статті
1, підпункту "е" пункту 1 частини першої статті 21, частини 3
статті 28 та частини 3 статті 34 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
в частині
відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей.
Проте судами як першої, так й апеляційної інстанцій, такі
заперечення відповідача не прийняті до уваги з тих мотивів, що
норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
в
частині відшкодування моральної шкоди не скасовані та не змінені,
передбачені законом виплати не проводяться з коштів бюджету.
При цьому судами не враховано, що призупинення Законом
України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
дії
закону так само не дає підстав для його застосування.
За таких обставин колегія суддів визнає, що при вирішенні
справи судом неправильно застосовані норми матеріального права -
п. 27 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006
рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
.
Разом з тим не можна погодитись з висновком суду про відмову
в задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди,
заподіяної ушкодженням здоров'я внаслідок трудового каліцтва.
Положення ст. ст. 21, 28, 34 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
в редакції, що діяла
до прийняття Закону України "Про Державний бюджет України на 2006
рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
, передбачали обов'язок Фонду провести потерпілому
страхову виплату за моральну шкоду за наявності факту заподіяння
йому такої шкоди.
За змістом ст. ст. 21, 28, 30, 34, 35 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
право на отримання
потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати
працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в
особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності
вперше висновком МСЕК.
В обгрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що стійка
втрата працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом була
встановлена йому вперше висновком МСЕК від 2 червня 2004 року.
Суд у порушення ст. ст. 214, 215 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
такі
доводи позивача не перевірив, на відповідні положення закону
уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився із характером
спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню
до цих правовідносин.
За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої
інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
.
Керуючись ст. 336 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України у м. Шахтарську задовольнити
частково.
Рішення Шахтарського міськрайонного суду від 12 жовтня 2006
року та рішення Апеляційного суду Донецької області від 14 грудня
2006 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду
першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий - А.Г.Ярема
Судді: Є.Ф.Левченко
Л.М.Лихута
Л.I.Охрімчук
Ю.Л.Сенін