Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Луспеника Д.Д., Балюка М.І., Барсукової В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом прокурора м. Ірпеня в інтересах держави України в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання довіреності недійсною,

за касаційною скаргою ОСОБА_2, поданою представником ОСОБА_4, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 лютого 2008 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 15 квітня 2008 року,

У квітні 2007 року прокурор м. Ірпеня звернувся до суду з позовом в інтересах держави України в особі Київської обласної державної адміністрації, в якому просив визнати недійсним доручення ОСОБА_1, видане нею 7.07.2006 року на ім'я ОСОБА_2 на право управління, користування та розпорядження належної їй земельної частки (паю) площею 0,5478 га, яка знаходиться в заплаві річки Ірпінь в межах Ірпінської міської ради Київської області.

Посилаючись на те, що зазначена довіреність видана в порушення вимог Земельного кодексу України (2768-14) щодо заборони на відчуження земельних часток (паїв), встановленої пунктом 15 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) , просив позов задовольнити.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 лютого 2008 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Київської області від 15 квітня 2008 року, позов задоволено. Визнано недійсною довіреність ОСОБА_1, надану нею 7.07.2006 року на ім'я ОСОБА_2 на право управління, користування та розпорядження земельною часткою (паєм) площею 0,5478 га, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу. Зобов'язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 оригінал зазначеної довіреності.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків суду не спростовують.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суди вірно виходили з того, що ОСОБА_1 видала довіреність ОСОБА_2 на право управління, користування та розпорядження земельною часткою (паєм), а не земельною ділянкою.

Згідно з п. 15 Перехідних положень Земельного Кодексу України (2768-14) встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у власності земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, а також громадяни України - власники земельних часток (паїв), не вправі до 1 січня 2007 року продавати або іншим способом відчужувати належні їм земельні ділянки та земельні частки (паї), крім передачі їх у спадщину та при вилученні земель для суспільних потреб.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), встановленої абзацом першим цього пункту, в частині відчуження зазначених ділянок та земельних часток (паїв), а так само в частині передачі прав на відчуження зазначених ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє, є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_4, відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 лютого 2008 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 15 квітня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.