У Х В А Л А
Iменем України
30 травня 2007 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в
складі:
головуючого
Патрюка М.В.
суддів:
Костенка А.В., Прокопчука Ю.В.
Пшонки М.П., Тітова Ю.Г.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до
акціонерного товариства закритого типу (далі - АТЗТ) "Волна" про
витребування майна з чужого незаконного володіння,
в с т а н о в и л а:
В липні 2003 року ОСОБА_1, звернувся з указаним позовом,
посилаючись на те, що 26 грудня 1996 року ним було отримано від
кооперативу "Созідатель", в рахунок заборгованості по заробітній
платі, 100 штук металевих труб великого діаметру. Згідно усної
домовленості з АТЗТ "Волна" він зберігав труби на території
відповідача. В кінці 2001 року відповідач без його згоди
використав труби на свої виробничі потреби, а частину труб у
кількості 40 шт. відповідач повернув йому. Посилаючись на
зазначені обставини, а також на те, що 50 труб відповідач
відмовляється повернути, позивач просив про витребування їх з
чужого незаконного володіння.
Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від
5 березня 2004 року позов задоволено.
Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 1 червня
2004 року рішення суду першої інстанції змінено. В резолютивній
частині рішення зазначено, що у випадку відсутності витребуваного
майна необхідно стягнути їх вартість.
У касаційній скарзі АТЗТ "Волна", посилаючись на порушення
судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, просить скасувати ухвалені в справі судові
рішення та постановити нове рішення, яким у позові відмовити.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог, суд
першої інстанції виходив з того, що позивач у 1996 році передав
для зберігання АТЗТ "Волна" 100 шт. металевих труб, із яких
відповідач безпідставно використав для своїх потреб 50 труб, а 40
труб повернув позивачу.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна з таких
підстав.
Відповідно до ст. 414 ЦК України (1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року)
договір схову, в якому хоча б однією стороною є громадянин,
повинен бути укладений у письмовій формі, якщо вартість переданого
на схов майна перевищує 100 карбованців, за винятком здачі речей
на коросткострокове зберігання в гардероб установ, театрів,
їдалень тощо.
Згідно ст. 46 ЦК України (1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року) недодержання
простої письмової форми, що вимагається законом, позбавляє сторони
права в разі спору посилатися для підтвердження угоди на показання
свідків, а у випадках, прямо зазначених у законі, тягне за собою
недійсність угоди.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд
положення зазначених норм закону не врахував та в порушення вимог
ст.ст. 15, 40 ЦПК України (1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року) не з'ясував, чи
був укладений між сторонами договір схову відповідно до вимог ст.
414 ЦК України (1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року), та які наслідки
недодержання письмової форми.
Не звернув суд уваги і на те, що відповідно до ст. 71 ЦК
України (1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року) загальний строк для захисту права
за позовом особи, право якої порушено, встановлюється в три роки.
За таких обставин у суду першої інстанції не було
передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог, а у
апеляційного суду - залишати таке рішення без змін.
Тому ухвалені у справі рішення не можуть вважатись законними
та обгрунтованими й підлягають скасуванню.
Керуючись ст. 336 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу акціонерного товариства закритого типу
"Волна", задовольнити.
Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 5
березня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області
від 1 червня 2004 року скасувати, а справу направити на новий
розгляд суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.В. Патрюк
Судді: А.В. Костенко
М.П. Пшонка
Ю.В. Прокопчук
Ю.Г. Тітов