У х в а л а
 
                          іменем  україни
 
     30 травня 2007 року
     м. Київ
        Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
                Верховного Суду України в складі:
     головуючого  Патрюка М.В.,
     суддів:  Пшонки М.П.,  Костенка А.В, 
     Лященко Н.П.,  Прокопчука Ю.В. -
     розглянувши в судовому засіданні справу за позовом  ОСОБА_1до
ОСОБА_2про стягнення боргу,  за  касаційною  скаргою  представника
відповідача - ОСОБА_3- на рішення  Києво-Святошинського  районного
суду  Київської  області  від  7  грудня  2005  року   та   ухвалу
апеляційного суду Київської області від 13 квітня 2006 року,
                       в с т а н о в и л а:
     У жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до  суду  із  зазначеним
позовом,  обгрунтовуючи  свої  вимоги  тим,   що   відповідно   до
підписаного між сторонами договору відповідачу було надано послуги
з проведення розподілу будинку, що  знаходиться  в  АДРЕСА_1,  але
ОСОБА_2 умов договору не виконав, а саме: не  здійснив  розрахунки
за виконані роботи на суму 50 000 грн., чим порушив його права.
     Рішенням  Києво-Святошинського   районного   суду   Київської
області від 7  грудня  2005  року,  залишеним  без  зміни  ухвалою
апеляційного суду Київської області від 13 квітня 2006 року, позов
задоволено.
     У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3  -  ставить
питання про скасування постановлених у справі  судових  рішень  та
ухвалення рішення про відмову в позові.
     Касаційна  скарга  підлягає  задоволенню  частково  з   таких
підстав.
     Відповідно до ст. 901 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         за договором  про
надання  послуг  одна  сторона  (виконавець)   зобов'язується   за
завданням  другої  сторони   (замовника)   надати   послугу,   яка
споживається в процесі вчинення певної дії або  здійснення  певної
діяльності,  а  замовник   зобов'язується   оплатити   виконавцеві
зазначену послугу, якщо інше не встановлено законом.
     Частина 1 статті  638  ЦК  України  ( 435-15 ) (435-15)
          зазначає,  що
договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з
усіх істотних умов договору. Iстотними є ті  умови  договору,  які
визнані такими за законом або необхідні для  досягнення  згоди  за
заявою однієї з сторін.
     Як  убачається  з  матеріалів  справи,  відповідач  у   своїх
запереченнях на позов і в судовому засіданні, а  також  у  скаргах
зазначав, що між ним та позивачем не було досягнуто згоди на  суму
50 000 грн.  про  оплату  за  договором  про  надання  послуг;  що
фактично він заплатив ОСОБА_1 340 грн. за надану послугу, а  угоду
від 23 червня 2005 року  позивач  написав  одноособово,  без  його
участі.
     При цьому ОСОБА_2 посилається на  те,  що  суд  безпідставно,
посилаючись лише  на  договір,  який  він  не  підписував,  дійшов
висновку про укладення угоди, відповідно до якої  ОСОБА_2  повинен
був виплатити позивачу 50 000 грн.
     У порушення  вимог  статей  10,  60,  212,  213  ЦПК  України
( 1618-15 ) (1618-15)
          суд  свої   висновки   обгрунтував   лише   наявністю
письмового договору, без його належної перевірки, указавши, що між
сторонами була  досягнута  згода  про  оплату  наданих  послуг  за
договором у розмірі 50 000 грн..
     Але з цим погодитися не можна,  оскільки  укладення  спірного
договору ОСОБА_2 заперечує, а суд у порушення  ч.  4  ст.  10  ЦПК
України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          не  роз'яснив  відповідачу  його  право   на
зустрічний позов про недійсність умов договору та про наслідки  не
вчинення процесуальних дій.
     Суд не перевірив і не дав ніякої оцінки  поясненням  ОСОБА_2,
що сума  50  000  грн.  -  оплата  за  надання  послуг,  перевищує
вартість його частки в АДРЕСА_2 щодо  якої  позивач  за  договором
повинен проводити юридичні дії.
     Залишаючи  без   зміни   рішення   суду   першої   інстанції,
апеляційний суд не звернув уваги на вказані вище обставини.
     Оскільки справа вирішена судом  з  порушенням  вимог  закону,
судові рішення підлягають  скасуванню  з  направленням  справи  на
новий розгляд до суду першої інстанції.
     Керуючись статтями 338, 344,  345  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,
колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного  Суду
України
 
                         у х в а л и л а:
     Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
     Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 7 грудня 2005  року  та  ухвалу  апеляційного  суду  Київської
області від 13 квітня 2006 року скасувати, а справу  направити  на
новий розгляд до суду першої інстанції.
     Ухвала оскарженню не підлягає.
 
     Головуючий
     М.В. Патрюк 
     Судді:
     М.П. Пшонка  А.В. Костенко  Н.П. Лященко  Ю.В. Прокопчук