У х в а л а 

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

     25 травня 2007 року  м. Київ

     Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

                Верховного Суду України в складі:

     суддів:

     Барсукової В.М.,  Берднік I.С., Гуменюка В.I.,  -

     розглянувши  в  попередньому  судовому  засіданні  справу  за
позовом  прокурора  Iршавського  району  Закарпатської  області  в
інтересах  неповнолітньої  ОСОБА_1  до   ОСОБА_2,   третя   особа:
Iршавська  державна нотаріальна контора, про  визнання  недійсними
свідоцтв про право на спадщину  та  визнання  права  власності  на
жилий будинок,

                       в с т а н о в и л а:

     У липні 2006 року прокурор, звернувшись до  суду  з  указаним
позовом, зазначав, що згідно заповіту ОСОБА_3 від 17 вересня  1999
року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Малораковецької
сільської  ради,  він  все  своє  майно  заповів   онуці   ОСОБА_1
IНФОРМАЦIЯ_1 року ОСОБА_3 помер.

     5  листопада  2002  року  Iршавською  державною  нотаріальною
конторою ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом
на грошові вклади ОСОБА_3 в Ощадбанку, а 19 квітня  2006  року  їй
видано свідоцтво про право на спадщину за законом на жилий будинок
АДРЕСА_1.

     Оскільки особа, яка здійснювала нотаріальні дії на  території
сільської ради, не повідомила  державну  нотаріальну  контору  про
наявність заповіту,  нотаріальна  контора  вказані  свідоцтва  про
право на спадщину за законом видала ОСОБА_2

     Посилаючись  на  викладене,  прокурор   просив   задовольнити
позовні вимоги.

     Рішенням Iршавського  районного  суду  Закарпатської  області
від   14 листопада 2006 року у задоволенні позову відмовлено.

     Рішенням  апеляційного  суду  Закарпатської  області  від  12
лютого 2007 року зазначене рішення  суду  скасовано,  постановлено
нове, яким позов задоволено.

     У  поданій  касаційній   скарзі   ОСОБА_2   просить   рішення
апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення  апеляційним
судом норм матеріального та процесуального права.

     Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
         підставами
касаційного  оскарження  є  неправильне  застосування  судом  норм
матеріального права чи порушення норм процесуального права.

     Відповідно до вимог  ст.  335  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          суд
касаційної  інстанції  не  може  встановлювати  або  (та)  вважати
доведеними обставини, що не були встановлені  в  рішенні  суду  чи
відкинуті   ним,   вирішувати   питання   про   достовірність   чи
недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних  доказів
над іншими.

     Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної  скарги  не
вбачається  порушення  апеляційним  судом  норм  матеріального  та
процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну
скаргу відхилити.

     Керуючись ст. 332 ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,  колегія  суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

                        у х в а л и л а :

     Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

     Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 12 лютого
2007 року  залишити без змін.

     Ухвала оскарженню не підлягає.

     Судді:

     В.М.Барсукова

     I.С.Берднік 

     В.I.Гуменюк