Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Алуштинської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 7 листопада 2006 року,

У січні 2004 року ОСОБА_1 пред'явив у суді позов до виконавчого комітету Алуштинської міської ради, ОСОБА_4 про виділення в натурі 41/100 частини будинку, зобов'язання виконавчого комітету Алуштинської міської ради видати державний акт на право приватної власності на землю.

Зазначав, що відповідно до договору купівлі-продажу від 24 грудня 1982 року він є власником 41/100 частини будинку АДРЕСА_1

Власником решти - 59/100 частин - будинку є ОСОБА_4

Будинок розташований на земельній ділянці площею 450 кв.м, якою вони спільно користуються.

Він неодноразово звертався до виконавчого комітету Алуштинської міської ради із заявою про приватизацію частини земельної ділянки, яка відповідає його частці в будинку, проте йому відмовляли з тих підстав, що таку заяву повинна подати й відповідачка.

Посилаючись на те, що відповідачка відмовляється подати до виконавчого комітету Алуштинської міської ради заяву про приватизацію земельної ділянки та вони не можуть досягти згоди щодо поділу земельної ділянки відповідно до їхніх часток у будинку, позивач просив виділити йому в натурі 41/100 частину будинку АДРЕСА_1 зобов'язати виконавчий комітет Алуштинської міської ради видати йому державний акт на право приватної власності на землю відповідно до його частки в будинку й стягнути з відповідачки судові витрати у справі.

У березні 2004 року ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій, посилаючись на те, що відповідно до договору дарування від 1 грудня 2003 року відповідачка подарувала свої 59/100 частин будинку ОСОБА_5, просив замінити відповідача ОСОБА_4 на ОСОБА_5

Крім того, позивач змінив позовні вимоги й просив суд визначити між сторонами порядок користування земельною ділянкою відповідно до часток у будинку та стягнути з відповідача судові витрати.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Ухвалою суду від 18 травня 2005 року за заявою позивача до участі у справі в якості відповідача залучено ОСОБА_2

У січні 2006 року ОСОБА_2 подав до суду заяву, в якій, посилаючись на те, що відповідно до договору дарування від 28 грудня 2004 року ОСОБА_5 подарував у рівних долях йому та ОСОБА_3 59/100 частин будинку АДРЕСА_1 просив суд залучити до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_3

Ухвалою суду від 30 січня 2006 року до участі у справі в якості співвідповідача судом залучено ОСОБА_3

Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 лютого 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: визначено порядок користування земельною ділянкою відповідно до другого варіанта висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2737 від 17 жовтня 2005 року, проведеної Кримським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 7 листопада 2006 року рішення міського суду скасовано й ухвалено нове, яким визначено порядок користування земельною ділянкою між сторонами у справі відповідно до першого варіанта висновку судової будівельно-технічної експертизи № 3113 від 16 лютого 2005 року, проведеної Кримським науково-дослідним інститутом судових експертиз; стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 20 грн. 40 коп. витрат на сплату судового збору, 450 грн. витрат на проведення експертизи та 3 грн. 50 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і справу направити на новий розгляд.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов обґрунтованого висновку про визначення порядку користування земельною ділянкою між сторонами у справі відповідно до першого варіанта висновку судової будівельно-технічної експертизи № 3113 від 16 лютого 2005 року, проведеної Кримським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

Колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в скарзі доводи є необґрунтованими й правильність висновків суду не спростовують.

Ухвалені у справі рішення є законними й обґрунтованими, тому колегія суддів вважає, що підстави для задоволення скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 7 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.