У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України в складі:
головуючого
Сеніна Ю.Г.,
суддів:
Левченка Є.Ф.,
Лихути Л.М.,
Охрімчук Л.I.,
Шабуніна В.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину квартири та за
зустрічним позовом про визнання таким, що втратив право на жилу
площу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гагарінського
районного суду міста Севастополя від 3 липня 2003 року та ухвалу
Апеляційного суду міста Севастополя від 9 грудня 2003 року,
в с т а н о в и л а:
У липні 2002 р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2
про визнання права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Зазначав, що з 2.04.1981 р. по 5.03.1991 р. він перебував з
відповідачкою у зареєстрованому шлюбі. У серпні 1982 році ОСОБА_2
була прийнята в члени ЖБК, а в березні 1991 р. пай за квартиру в
сумі 7765 руб. 03 коп. ними було повністю виплачено.
Посилаючись на те, що після розірвання шлюбу відповідачка
перешкоджає йому мешкати в спірній квартирі, яка є їх спільною
власністю, позивач просив суд визнати за ним право власності на
1/2 частину спірної квартири з підстав ст.ст. 28, 29 КпШС України
( 2006-07 ) (2006-07)
та ст.ст. 15, 16, 48 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
.
ОСОБА_2 позов не визнала та з підстав ст.ст. 71,72 ЖК України
пред'явила зустрічний позов про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив
право на жилу площу в спірній квартирі, посилаючись на те, що
вступний внесок і паєнагромадження за кооперативну квартиру були
сплачені нею за рахунок її особистих коштів та що колишній чоловік
створив нову сім'ю і не проживає у спірній квартирі понад шість
місяців без поважних причин.
Рішенням Гагарінського районного суду міста Севастополя від
3.07.2003 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста
Севастополя від 9.12.2003 р., у первісному позові відмовлено, а
зустрічний позов задоволено: визнано ОСОБА_1 таким, що втратив
право на жилу площу в квартиріАДРЕСА_1
В обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_1посилається на
неправильне застосування судами норм матеріального права та
порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить
питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення
про задоволення його позову.
Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в первісному позові та задовольняючи зустрічний
позов, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд
апеляційної інстанції, виходив з того, що шлюбні відносини між
сторонами припинились у 1985 р., в 1988 р. ОСОБА_1 добровільно
залишив спірну квартиру, а з позовом до суду звернувся з
порушенням строку позовної давності.
Проте погодитися з такими висновками судів не можна, оскільки
їх зроблено з порушенням норм процесуального права, які призвели
до неправильного вирішення справи.
Вирішуючи спір, місцевий суд не встановив фактів і
відповідних їм правовідносин, за наявності яких у сторін
виникають, припиняються чи змінюються певні права та обов'язки.
Зокрема, суд не встановив які суми грошей були сплачені
сторонами на погашення паю за кооперативну квартиру під час їх
перебування у шлюбі, залишивши поза увагою той факт, що основна
сума коштів була виплачена саме в період шлюбу. Також суд не
встановив часу припинення сторонами сімейних стосунків та ведення
спільного господарства та не перевірив доводів ОСОБА_2 про сплату
вступного внеску за рахунок грошей, які були зняті з ощадної
книжки її бабусі.
За наявності у справі доказів про сплату сторонами частини
паєнагромаджень під час зареєстрованого шлюбу, висновок суду про
визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право на жилу площу з підстав
ст. 71 ЖК України є хибним, оскільки можливість позбавити
співвласника спірної квартири права користуватись нею не
передбачена законом.
Вирішуючи питання перебігу строків позовної давності, судами
не враховано, що при цьому слід виходити не з часу, коли сторони
припинили шлюб, а з часу, коли особа дізналася або повинна була
дізнатися про порушення свого майнового права, бо саме по собі
припинення шлюбу не є свідченням порушення права власності когось
із подружжя.
За таких обставин, ухвалені в справі судові рішення не можна
визнати законними і обгрунтованими, а тому вони підлягають
скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
з передачею справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Гагарінського районного суду міста Севастополя від 3
липня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду міста Севастополя від
9 грудня 2003 року скасувати, а справу направити на новий розгляд
до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду України:
Головуючий
Ю.Л. Сенін
Судді:
Є.Ф. Левченко
Л.М. Лихута
Л.I. Охрімчук
В.М. Шабунін