Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи - приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Маріупольське міське бюро технічної інвентаризації, про визнання договору купівлі-продажу жилого будинку недійсним за касаційною скаргоюОСОБА_4, до касаційної скарги якої приєднався ОСОБА_3, на рішення апеляційного суду Донецької області від 29 травня 2008 року,

У жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу жилого будинку недійсним. Позивачка зазначала, що її батько, ОСОБА_5, був власником будинку АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 о 8 годині 15 хвилин батько помер. У цей же день приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 був посвідчений договір купівлі-продажу належного батькові будинку, укладений її матір'ю - відповідачкою ОСОБА_2, яка діяла на підставі довіреності від імені батька, і ОСОБА_3 Оскільки батько на час посвідчення договору вже помер і з його смертю представництво матері за довіреністю припинилося, до того ж нотаріус посвідчила договір за наявності заборони на відчуження будинку, а укладеним договором порушено її право як спадкоємця першої черги за законом на спадкування відчуженого будинку, позивачка просила визнати договір купівлі-продажу недійсним.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 23 квітня 2007 року в позові відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 29 травня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано недійсним укладений ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, від імені якого діяла ОСОБА_2, і ОСОБА_3 договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 та посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4 за реєстровим номером 2825. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 180 032 грн. Стягнуто з відповідачів на користь держави судовий збір по 824 грн. 50 коп. з кожного.

У касаційній скарзі, до якої приєднався ОСОБА_3., нотаріус ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом установлено, що жилий будинок АДРЕСА_1 належав на праві власності ОСОБА_5, який 31 липня 2006 року на випадок своєї смерті все своє майно заповів ОСОБА_2 13 вересня 2006 року ОСОБА_5 надав ОСОБА_2 нотаріально посвідчену довіреність на право представництва його інтересів із питань продажу зазначеного будинку. ІНФОРМАЦІЯ_1 о 8 годині 15 хвилин ранку ОСОБА_5 помер. У цей же день ОСОБА_2 від імені ОСОБА_5 продала будинок ОСОБА_3

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив із того, що існує заповіт ОСОБА_5 від 31 липня 2006 року, за яким він усе своє майно заповів дружині - ОСОБА_2, тому ОСОБА_1 не має права на спадкування за законом і не може оспорювати договір купівлі-продажу, укладений від імені померлого батька, так як цим договором її право спадкування не порушено.

Скасовуючи зазначене рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд указав, що нотаріусом оспорюваний договір купівлі-продажу будинку посвідчено з порушенням вимог закону, тому що повноваження ОСОБА_2 на представництво інтересів продавця ОСОБА_5 на момент укладення угоди припинилися зі смертю ОСОБА_5 При цьому суд не спростував висновку суду першої інстанції про відсутність порушеного права ОСОБА_1, до протилежного висновку не дійшов та виходив лише з констатації самого факту порушення закону при укладенні відповідачами оспореної позивачкою угоди, хоча це саме по собі це за відсутності доведеного факту порушення права позивачки не може бути підставою для задоволення її позову.

Однак не можна погодитися і з рішенням суду першої інстанції, оскільки ним не з'ясовано: чи прийняла ОСОБА_2 спадщину, яка відкрилася за заповітом унаслідок смерті ОСОБА_5, і чи не виникло залежно від цього в ОСОБА_1 право на спадкування за законом; чи не має позивачка право на обов'язкову частку в спадщині незалежно від змісту заповіту, складеного ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2

Наведене має значення для правильного вирішення справи, а тому ухвалення судом рішення без з'ясування зазначених обставин є неправильним.

Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та передачі справи на новий розгляд. Оскільки зазначене порушення, допущене судом першої інстанції, не було усунено апеляційним судом, справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

За таких обставин згідно з вимогами ст. 348 ЦПК України необхідно скасувати й ухвалу судді суду касаційної інстанції від 4 серпня 2008 року, якою відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 2 ч. 1 ст. 344, ст. 348 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргуОСОБА_4, до якої приєднався ОСОБА_3, задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 23 квітня 2007 року, рішення апеляційного суду Донецької області від 29 травня 2008 року та ухвалу судді Верховного Суду України від 4 серпня 2008 року скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.