У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Сеніна Ю.Л.,
суддів:
Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Охрімчук Л.I., Шабуніна В.М. -
розглянувши в судовому засіданні справу за заявою
Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора в
інтересах Лівадійської селищної ради до ОСОБА_1про визнання
незаконними рішення Лівадійської селищної ради та Державного акту
про право власності на земельну ділянку,
в с т а н о в и л а:
У січні 2004 року Сімферопольський міжрайонний
природоохоронний прокурор в інтересах Лівадійської селищної ради
звернувся в суд із заявою до ОСОБА_1 про визнання незаконними
рішення Лівадійської селищної ради та Державного акту про право
власності на земельну ділянку.
Прокурор зазначав, що рішенням Лівадійської селищної ради
НОМЕР_1 було затверджено проект відводу та передачі ОСОБА_1 у
власність земельної ділянки у смт. Ореанда. На підставі
зазначеного рішення 11 квітня 2003 року було видано Державний акт
про право власності на земельну ділянку.
Посилаючись на те, що спірна земельна ділянка відноситься до
земель загального користування, прокурор просив визнати
незаконними рішення Лівадійської селищної ради та виданий на
підставі нього Державний акт про право власності на земельну
ділянку.
Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим
від 5 травня 2004 року заяву Сімферопольського міжрайонного
природоохоронного прокурора задоволено: визнано незаконними
рішення Лівадійської селищної ради НОМЕР_1 про затвердження
проекту відводу та передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки
у смт. Ореанда та виданий на підставі нього Державний акт про
право власності на земельну ділянку від 11 квітня 2003 року.
Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 7
липня 2004 року рішення Ялтинського міського суду від 5 травня
2004 року скасовано, - заява Сімферопольського міжрайонного
природоохоронного прокурора залишена без розгляду.
У касаційному поданні Сімферопольський міжрайонний
природоохоронний прокурор просить скасувати ухвалу суду
апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої
інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального
права.
Касаційне подання підлягає задоволенню з таких підстав.
Залишаючи заяву прокурора без розгляду, апеляційний суд
виходив з того, що Лівадійська селищна рада, в інтересах якої
прокурор звернувся до суду, не підтримала поданої заяви, а тому,
відповідно до п. 3 ст. 229 ЦПК України (1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року) ця
заява підлягає залишенню без розгляду.
Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не
можна.
Судом встановлено, що рішенням 9 сесії 24 скликання
Лівадійської селищної ради НОМЕР_1 ОСОБА_1 безоплатно передана у
власність земельна ділянка площею 0,15 га в смт. Ореанда в районі
західного кордону пансіонату "Гліцінія", в тому числі 0,0716 га із
земель загального користування (зелені насадження загального
користування) та 0,0784 га із земель не переданих у власність і не
наданих у постійне користування Лівадійській селищній раді (землі
кемпінгів, будинків для відпочинку).
Відповідно до п. 3 ст. 83 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
, не можуть передаватись у приватну власність землі
загального користування населених пунктів (майдани, вулиці,
проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари
кладовища, місця знешкодження та утилізації, тощо).
Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до
обгрунтованого висновку про визнання незаконним рішення селищної
ради про надання у власність ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки,
а відповідно і недійсним, виданий на підставі цього рішення,
Державний акт про право власності на земельну ділянку.
Скасовуючи правильне по суті рішення суду першої інстанції та
залишаючи заяву без розгляду, суд апеляційної інстанції дійшов
помилкового висновку про те, що відмова Лівадійської селищної ради
від поданої прокурором заяви не давала підстав для розгляду справи
по суті.
Відповідно до ст. 118 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
(діючої на час
звернення прокурора до суду) прокурор має право звернутися до суду
з заявою на захист прав і законних інтересів громадян та державних
інтересів.
Згідно зі ст. 36 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
прокурор представляє в суді інтереси держави.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8
квітня 1999 року № 3 рп-99 представництво прокуратурою інтересів
держави в суді є одним із видів представництва в суді.
За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає
скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 336, 339 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,
у х в а л и л а:
Касаційне подання Сімферопольського міжрайонного
природоохоронного прокурора задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 7
липня 2004 року скасувати, а рішення Ялтинського міського суду
Автономної Республіки Крим від 5 травня 2004 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Ю.Л. Сенін
Судді:
Є.Ф. Левченко
Л.М. Лихута
Л.I. Охрімчук
В.М. Шабунін