Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, визнання права власності на спадкове майно за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 14 квітня 2008 року,

У травні 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд із вказаним позовом. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 4 жовтня 1968 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 останній помер. У шестимісячний термін, як це передбачено законом, вона звернулася до Вінницької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка. У січні 2005 року їй стало відомо, що 2 липня 2004 року її чоловік, ОСОБА_3, зробив розпорядження, відповідно до якого все своє майно заповів ОСОБА_2 Про наявність заповіту їй нічого не було відомо, при його підписанні вона не була присутня. Вважала, що з урахуванням стану здоров'я ОСОБА_3 в період з 26 червня 2004 року до 11 липня 2004 року, розпорядження, зроблене її чоловіком, було підписане в стані, коли він не усвідомлював значення своїх дій та не міг адекватно керувати ними й реагувати на дії осіб, які його оточували, а тому звернулася із зазначеним позовом до суду. ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги, указавши, що вона має право на 1/2 частину спільного майна подружжя.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 18 лютого 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 14 квітня 2008 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постановлену у справі ухвалу суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 і направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи.

Стаття 311 ЦПК України, яка регулює порядок скасування рішення суду першої інстанції апеляційним судом і передачі справи на новий судовий розгляд, містить у собі вичерпний перелік підстав для цього. Серед них відсутня така підстава як неповне з'ясування обставин справи.

Колегія суддів апеляційного суду повинна була б, керуючись вимогами ст. 309 ЦПК України, усунути неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, дати правову оцінку зібраним доказам і у випадку незаконності рішення суду першої інстанції ухвалити нове рішення.

При викладених обставинах постановлена у справі ухвала колегії суддів апеляційної інстанції без змін залишатися не може та підлягає скасуванню, а справа - поверненню на новий апеляційний судовий розгляд, оскільки істотні порушення закону були допущені в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 14 квітня 2008 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.