У х в а л а
іменем україни
16 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України у складі :
Головуючого - Яреми А.Г.,
Суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,
Охрімчук Л.I., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту шлюбних відносин,
визнання права спільної сумісної власності на майно, визнання
права на спадщину та поділ спадкового майна, за позовом ОСОБА_4 до
Печерської районної ради м. Києва про продовження строку на
прийняття спадщини та за заявою ОСОБА_3 про визнання недійсною
відмову від прийняття спадщини та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
У вересні 2004 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про
визнання права спільної сумісної власності на майно, визнання
права на спадщину та поділ спадкового майна, посилаючись на те, що
з 1994 року вона проживала однією сім"єю з ОСОБА_5, за час
спільного проживання вони придбали квартиру АДРЕСА_1, машиномісце
в автопаркінгу цього будинку та автомобіль марки "Мерседес,
С-500", IНФОРМАЦIЯ_1 ОСОБА_5 загинув.
Позивачка просила визнати квартиру, машиномісце та автомобіль
спільною сумісною власністю її та ОСОБА_5, визнати за нею право на
спадщину за законом на рівні з іншими спадкоємцями першої черги,
виділити їй належну частку майна в натурі з грошовою компенсацією
іншим спадкоємцям.
Згодом ОСОБА_1 доповнила свої вимоги, просила також
встановити факт її перебування у фактичних шлюбних відносинах з
ОСОБА_5
У січні 2005 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про
продовження строку на прийняття спадщини, посилаючись на те, що
він є батьком померлого ОСОБА_5, 24 травня 2004 року він звернувся
до нотаріальної контори в м. Чернівці з заявою про прийняття
спадщини, проте така заява відсутня в 6-й державній нотаріальній
конторі м. Києва за місцем оформлення спадщини.
ОСОБА_4 просив надати йому додатково двомісячний строк для
подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після
смерті ОСОБА_5
У вересні 2005 року ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою, в
якій просила визнати недійсною її заяву про відмову від спадщини
від 18 жовтня 2004 року, оскільки цю заяву вона підписала
внаслідок омани та залякування з боку ОСОБА_1; також ОСОБА_3
просила стягнути з ОСОБА_1 100000 грн. за заподіяну моральну
шкоду.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 листопада
2005 року постановлено встановити факт перебування у фактичних
шлюбних відносинах ОСОБА_1 та ОСОБА_5, продовжити ОСОБА_2 строк
прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, визнати заяву ОСОБА_3 від
18 жовтня 2004 року про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_5
недійсною; визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_5
квартиру АДРЕСА_1, машиномісце НОМЕР_1 в автопаркінгу цього
будинку та автомобіль марки "Мерседес, С-500"; визнати за ОСОБА_1
право на спадщину за законом зі спадкоємцями першої черги та
виділити їй в натурі в порядку спадкування 1/2 частину квартири
АДРЕСА_1, 1/2 частину машиномісця НОМЕР_1 в автопаркінгу цього
будинку та 1/2 частину автомобіля марки "Мерседес, С-500",
сплативши грошову компенсацію ОСОБА_2 72051 грн. 83 коп. та
ОСОБА_3 - 72051 грн. 83 коп. В задоволенні позову ОСОБА_3 про до
ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 10 жовтня 2006 року
рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 листопада 2005
року в частині встановлення факту перебування у фактичних шлюбних
відносинах та поділу спадкового майна скасовано. Встановлено факт
спільного проживання однією сім"єю з 1994 року по IНФОРМАЦIЯ_1
ОСОБА_1 та ОСОБА_5 Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2
частину квартири АДРЕСА_1, 1/2 частину машиномісця НОМЕР_1 в
автопаркінгу цього будинку та 1/2 частину автомобіля марки
"Мерседес, С-500" вартістю 1369607 грн. Визнано право власності в
порядку спадкування за ОСОБА_1 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1,
1/2 частину машиномісця НОМЕР_1 в автопаркінгу цього будинку та
1/2 частину автомобіля марки "Мерседес, С-500" вартістю 1369607
грн. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 грошову компенсацію на
користь ОСОБА_2 456535 грн. 66 коп. та ОСОБА_3 - 456535 грн. 66
коп.; в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять скасувати
рішення апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог
ОСОБА_1 та відмовити їй у позові, посилаючись на порушення судом
норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких
підстав.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
під час
розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє
законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах
доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої
інстанції.
В порушення наведених вимог закону апеляційний суд,
скасувавши рішення суду першої інстанції в частині визнання факту
перебування у фактичних шлюбних відносинах, одночасно ухвалив нове
рішення, яким визнав факт спільного проживання однією сім"єю з
1994 року по IНФОРМАЦIЯ_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_5, хоча таких вимог в
суді першої інстанції ОСОБА_1 не заявляла.
Визнаючи за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину майна та
рівне з відповідачами право на спадщину, як за спадкоємцями першої
черги, районний суд не навів у рішенні мотиви таких висновків.
Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції щодо права
ОСОБА_1 на спадщину, суд апеляційної інстанції зазначив, що таке
право вона має на підставі ст. 1259 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
оскільки позивачка проживала довгий час спільно з ОСОБА_5, а
відповідачі жили окремо.
Однак згідно ч. 2 ст. 1259 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
фізична
особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за
рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями
тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона
протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала,
надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік,
тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Наявність наведених обставин, які визначені в ч. 2 ст. 1259
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
як підстави для зміни черговості одержання
права на спадкування, судом як першої так й апеляційної інстанції
не перевірялась.
Розглядаючи заяву ОСОБА_3, суд не врахував, що такі вимоги
підлягають розгляду в позовному провадженні, і не вирішив питання
щодо притягнення до участі у справі належних відповідачів за цими
вимогами.
За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають
скасуванню у повному обсязі з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338
ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
з передачею справи на новий розгляд.
Керуючись ст. 336 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів
Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 листопада
2005 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 10 жовтня 2006
року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий - А.Г.Ярема
Судді : Є.Ф.Левченко
Л.М.Лихута
Л.I.Охрімчук
Ю.Л.Сенін