IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України в складі:
головуючого
Яреми А.Г.,
суддів:
Левченка Є.Ф.,
Лихути Л.М.,
Охрімчук Л.I.,
Романюка Я.М.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1в
своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2до ОСОБА_3,
ОСОБА_4про відшкодування матеріальної і моральної шкоди за
касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення Апеляційного суду Київської
області від 23 листопада 2006 року,
в с т а н о в и л а:
У березні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним
позовом, посилаючись на те, що 21 червня 2005 року син
відповідачів, ОСОБА_5, на грунті неприязних стосунків спричинив її
сину, ОСОБА_1, тілесні ушкодження середньої тяжкості, зокрема,
останньому заподіяно закритий перелом лівої плечової кістки.
У зв'язку із проведенням ОСОБА_1 операції та його подальшим
лікуванням їй та її сину заподіяно матеріальну і моральну шкоду,
які просила відшкодувати.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської
області від 7 вересня 2006 року позов задоволено частково,
постановлено стягнути з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 на
відшкодування матеріальної шкоди 332 грн. 68 коп., моральної
шкоди 5 000 грн. та судові витрати в розмірі 1 000 грн.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 23 листопада
2006 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано й
ухвалено нове, яким в задоволенні позову відмовлено.
У обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на
невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне
застосування судом норм матеріального права, порушення норм
процесуального права та ставить питання про скасування рішення
апеляційного суду й залишення в силі рішення суду першої
інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд прийняв до
уваги характеристику ОСОБА_5, згідно з якою він характеризується
як вихований, врівноважений і спокійний хлопець, та виходив з
того, що позивачі не надали доказів на підтвердження того, що
ОСОБА_5 вів себе агресивно відносно ОСОБА_1, внаслідок чого
останній отримав тілесні ушкодження.
Проте з такими висновками суду погодитися неможливо.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
рішення суду
повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення,
яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив
справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене
на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які
сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,
підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому
засіданні.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з
того, що заподіяння шкоди малолітньому сину позивачки сталося у
зв'язку з несумлінним виконанням батьками малолітньої особи, яка
заподіяла шкоду, обов'язків по вихованню дитини, оскільки
малолітній ОСОБА_5 будучи ініціатором конфлікту, заподіяв тілесні
ушкодження ОСОБА_1, перебуваючи на вулиці у пізній час без догляду
батьків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1178 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
шкода,
завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти
років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або
опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах
здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що
шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від
здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.
Судом першої інстанції встановлено, що 21 червня 2005 року
приблизно о 21 год. 30 хв. між малолітніми ОСОБА_5 і ОСОБА_1 під
час гри виникла сварка, в ході якої останньому було заподіяно
тілесні ушкодження середньої тяжкості. Відповідачі у справі
являються батьками ОСОБА_5
Згідно з відмовним матеріалом № 3504 по факту отримання
тілесних ушкоджень ОСОБА_1 та поясненнями свідків ініціатором
суперечки, в зв'язку з якою ОСОБА_1 отримав травму, являвся
ОСОБА_5 Він заподіяв ушкодження ОСОБА_1, перебуваючи на вулиці у
пізній час - біля 21 год. 30 хв., без контролю батьків. Факт
заподіяння малолітній особі у пізній час шкоди, що сталася через
неналежну поведінку ОСОБА_5без контролю батьків, свідчить про
неналежне виконання батьками обов'язку виховання дитини в дусі
поваги до прав та свобод інших людей, встановленого ч. 1 ст. 150
Сімейного Кодексу України ( 2947-14 ) (2947-14)
.
Суд апеляційної інстанції зазначене та вимоги ст. ст. 10,
212, 213 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
до уваги не взяв та усупереч ч. 2
ст. 308 вказаного Кодексу помилково скасував рішення суду першої
інстанції.
Висновок суду першої інстанції про наявність матеріальної і
моральної шкоди та розмір шкоди є законним і обгрунтованим.
За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає
скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі з
підстав, визначених ст. 339 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
.
Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.
Рішення Апеляційного суду Київської області від 23 листопада
2006 року скасувати, залишити в силі рішення Білоцерківського
міськрайонного суду Київської області від 7 вересня 2006 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
< /b>
Головуючий
Ярема А.Г.
Судді Верховного Суду України
Левченко Є.Ф.
Лихута Л.М.
Охрімчук Л.I. Романюк Я.М.